Беруні (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 41°20′43″ пн. ш. 69°12′24″ сх. д. / 41.34528° пн. ш. 69.20667° сх. д. / 41.34528; 69.20667

Беруні
Загальні дані
Тип Односклепінна мілкого закладення
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 102 м
Дата відкриття 30 квітня 1991 (33 роки)
Архітектор(и) Ф. Музаффарова А. Табібов
Інженер(и)-конструктор(и) О. Зокіров, В. Журавльов
Пересадка на А: 10, 11, 28, 31, 34, 78, 87, 88, 92, 116, 188
Мт: 90м
Виходи до вул. Фаробі, пр. Беруні
Час відкриття 05:00[1]
Час закриття 00:00[1]
Мапа
Узбекистонська лінія
Беруні
Тінчлік
Чорсу
Гафур Гулом
Алішер Навої
Узбекистон
Космонавтлар
ССГ до Мінг-Уріка
Ойбек
Тошкент +зал
Машинасозлар
Дустлік
ССГ до Дустліка-2
ТЧ-2 «Салтівське»

«Беруні» (узб. Beruniy) — кінцева станція Узбекистонської лінії Ташкентського метрополітену. Наступна станція — «Тінчлік».

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 30 квітня 1991 року в складі дільниці Беруні — Чорсу. Назву отримала на честь Аль-Біруні.

Конструкція[ред. | ред. код]

Односклепінна станція мілкого закладення з однією острівною прямою платформою, має два підземних вестибюлі.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція має оборотні тупики.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Станція оздоблена в національних традиціях Узбекистану: платформовий зал оздоблено за допомогою куполів покритих візерунками з мармуру. На станції встановлено кришталеві люстри, причому всі — у вестибюлі, в стінах сходи, і в залі виконані в єдиному стилі (художник Ш. Жалілова). Внутрішнє оздоблення стін станції виконано із застосуванням мармуру, граніту, металу, скла, порцеляни.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]