Твір належить до пізнього етапу творчості Едґара Деґа, коли його зір ослаб, і він став працювати великими колірнимиплямами, надаючи першорядне значення декоративній організації поверхні картини[2]. Тематика танцівниць була дуже близька художнику і неодноразово повторювалася в техніці пастелі, олійного живопису і малюнка. На думку деяких критиків, за красою колірної гармонії і композиційного рішення картина «Блакитні танцівниці» може вважатися найкращим втіленням цієї теми у Дега[3], який домігся в цій картині граничного багатства фактури і колірних поєднань.