Боняківський Валерій Євгенович
Боняківський Валерій Євгенович | ||
---|---|---|
Старшина | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
14 січня 1970 Полтава | |
Смерть |
16 жовтня 2014 (44 роки) Нетайлове Ясинуватського району | |
Поховання | Полтава | |
Псевдо | Кабул | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Спеціальна міліція | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Вале́рій Євге́нович Бонякі́вський (нар. 14 січня 1970 — пом. 16 жовтня 2014) — старшина полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» МВС України, загинув в ході російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив з червоним дипломом полтавську ЗОШ-11, Ворошиловградське вище військове авіаційне училище, служив у ВПС Радянської армії, літав на штурмовиках Су-25.
Проживав у Полтаві, приватний підприємець, художник, реставратор.
Роботи Боняківського виставлялися в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка, зберігаються у приватних колекціях 34 країн світу.
З початком бойових дій пішов добровольцем на фронт у складі Добровольчого Українського Корпусу, потім перевівся до батальйону «Дніпро-1», де був командиром штурмово-розвідувальної групи.
16 жовтня 2014 року загинув під селом Нетайлове[1] — виконуючи зачистку території від диверсійних груп, міліціонери потрапили під мінометний обстріл.
Похований на Боженківському кладовищі Полтави на Алеї Слави.
Залишились мати, три доньки та внук.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- орден «За мужність III ступеня» (31.10.2014, посмертно)
- почесна відзнака «Перемога за нами» (14.04.2017, посмертно)
- нагрудний знак «За вірність народу України» I ступеня
- медаль «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» (24.08.2015)
- медаль «За жертовність і любов до України» (18.11.2015)
- у кінці травня 2015 року на фасаді полтавської ЗОШ встановлено меморіальну дошку випускнику Валерію Боняківському — за основу взятий автопортрет[2].
- у жовтні 2017 р. до триріччя з дня загибелі мати презентувала книгу спогадів «Кабул: Шлях мужності». Ця книга є результатом роботи людей різного віку, професій, уподобань яких обʼєднує одна спільна риса — патріотизм та безмежна любов до України. Тут є і поетичні твори присвячені Валерію Боняківському, і спогади його матері та бойових побратимів. Також подаються фотографії з сімейного архіву та фотографії його картин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ По іншим даним — в районі села Піски (Ясинуватський район)
- ↑ У Полтаві в двох навчальних закладах встановлено меморіальні дошки загиблим бійцям АТО. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ № 838/2014 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Боняківський Валерій Євгенович
- На фасаді 11-ї школи у Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь воїна-художника
- Боняківський Валерій Євгенович [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 січня
- Народились 1970
- Померли 16 жовтня
- Померли 2014
- Поховані в Полтаві
- Військовики Полку «Дніпро-1»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Полтави
- Померли в Ясинуватському районі