Бориславка
Село
Бориславка на топографічній мапі Фрідріха фон Міґа, кінець XVIII ст.
Координати 49°39′00″ пн. ш. 22°37′59″ сх. д.H G O
|
Бориславка (пол. Borysławka) — колишнє українське село Перемишльського повіту Львівського воєводства (нині гміна Фредрополь, Перемишльський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща). Спалене 1945 внаслідок операції польської Армії Крайової.
Географія[ред. | ред. код]
Протікає потік Бориславка, який впадає у Вігор[1].
Історія[ред. | ред. код]
Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.
Перша згадка про Бориславку датується 1494 роком, коли Ян Риботицький отримав вищезгадане село[2].
1772 року внаслідок першого поділу Польщі село Бориславка відійшло до монархії Габсбургів, провінція Королівство Галичини та Володимирії.
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Української Держави на її українських етнічних теренах (з 13 листопада — Західноукраїнська Народна Республіка) це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. 1921 року в селі було 110 житлових будинків і 630 мешканців, з них 608 осіб були греко-католицького віросповідання, 12 римо-католиків та 10 юдеїв. На 1.01.1939 в селі було 810 жителів, з них 780 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 5 поляків, 15 євреїв[3]. Село входило до ґміни Риботиче Добромильського повіту Львівського воєводства.
Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі з 17 вересня 1939 року, Бориславка, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).
З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.
31 липня 1944 року село було зайняте Червоною армією.[4] 13 серпня розпочато примусову мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної армії[5].
В березні 1945 року Бориславку, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
Українське населення було депортоване, а село спалене у жовтні 1945 року внаслідок операції «Вісла», польською Армією Крайовою[6], хоча дане польське джерело вважає примусове виселення українців справою рук Війська польського. До кінця 1980-х років ця безлюдна територія на 96 % заросла лісом, була відгороджена від решти світу і називалася Арламівське Панство.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Святого Івана Богослова (1750; УГКЦ; дерев'яна; зруйнована у 1940-х)
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У рельєфі колишнього села вгадуються рільничі тераси, сільські дороги, цвинтар з понищеними надгробками і залізними хрестами, кілька криниць, ретки хатніх печей. Наявні здичавілі яблуні і груші, вздовж головної дороги ростуть вікові липи, ясени, в'язи і клени.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Народилися
- Павло Василик (1926—2004) — єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Дорога
-
Залишки кам'яних фундаментів
-
Руїни будинку
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Borysławka, 1 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 334. (пол.)
- ↑ Ludwik Wyrostek, Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiej, Kraków 1932, s. 37.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 17.
- ↑ Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Borysławka — mini historia [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела та Література[ред. | ред. код]
- Borysławka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 334. (пол.)
- «Musi istnieć jakieś rozwiązanie, które nie będzie starciem». Gazeta.pl. Процитовано 14 лютого 2023.
- Apokryf Ruski. Boryslawka [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- http://www.pslava.info/PeremyskyjPow_BoryslavkaS,108368.html [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.]
- http://pslava.info/files/PSlava/Maps/Ukr10VKF/097-112/106/rybotychi.gif
- http://www.pslava.info/PeremyskyjPow_BoryslavkaS_CerkSvIoanaBogoslova,108370.html
- Іванусів О. Церква в руїні. — St. Catharines, 1987, с. 324.
- http://rybotycze.blogspot.com/2012/01/borysawka-mini-historia.html [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://rybotycze.blogspot.com/2012/04/wyprawa-na-borysawke-cmentarz-w.html [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://forum.gazeta.pl/forum/w,49301,133229664,133229664,Boryslawka_celo_jakoho_nemaje.html [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.google.com.ua/maps/place/Borys%C5%82awka,+Польща/@49.6499703,22.5632934,12z/data=!3m1!4b1!4m5!3m4!1s0x473b86f99eea82a1:0xa90987ba1e94b393!8m2!3d49.65!4d22.633333
- https://www.facebook.com/Rybotycze.Boryslawka/
- http://krajobraz.kulturowy.us.edu.pl/publikacje.artykuly/niematerialne/affek.pdf [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- http://jakokiemsiegnac.blogspot.com/2015/02/nieistniejaca-wies-borysawka.html
- http://www.foreca.pl/Poland/Subcarpathian-Voivodeship/Borys%C5%82awka?quick_units=metric
- http://wikimapia.org/18448147/pl/Borys%C5%82awka [Архівовано 11 липня 2016 у Wayback Machine.]
|