Бровченко Микола Володимирович
Бровченко Микола Володимирович | |
---|---|
Народився |
19 серпня 1954 (69 років) Мала Виска, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | музикант, сценарист |
Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
Батько | Бровченко Володимир Якович |
Діти | доньки Анна та Олександра |
Бровченко Микола Володимирович (́нар. 19 серпня 1954, Мала Виска, Кіровоградська область) — український сценарист, рекламіст, есеїст, автор пісень, лібретист, дослідник-музиколог, автор поняття і терміну «музослів’я». Син видатного українського поета, публіциста, громадського діяча Володимира Яковича Бровченка та вчительки української й російської мов та літератур Лесі Іллівни Бровченко.
Батько режисерки Олександри Бровченко та журналістки Анни Бровченко.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за фахом тележурналістика (1976). Працював на Українському телебаченні (1976—1990) на посаді завідувача постановочного відділу Головної редакції літературно-драматичних передач, писав пісні (музику і тексти) та сценарії для телевистав і розважальних програм — «Містечкові історії», «Ретельно підготовлена імпровізація», «Щедрик-ведрик», «Всесміх».
1987 року став членом Спілки театральних діячів України.
Микола Бровченко разом із Євгеном Солнцевим є співавторами п'єси «Я вибачаюсь…» (за творами Михайла Зощенка).
Викладав авторські курси сценарної майстерності та креативу в рекламі у Київському міжнародному університеті та КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого.
У 1990-1994 роках — художній редактор часопису «ІндоЄвропа».
Впродовж 1994-1995 років — більд-редактор та автор есеїв газети «Русь Київська».
Із 1995 року — у професійній рекламі, очолює креативні відділи міжнародних агенцій в Україні — BBDO, McCann, Publicis, FSB MA, Cheil. Брав участь у першій виборчій кампанії незалежної України «Молодь йде голосувати» (1994).
2005 року створив мюзикл «Про світло, або Мелодія Надії»[1] у співавторстві з композитором і аранжувальником Анатолієм Карпенком. Це перфоманс, події якого зображені у двох часових вимірах, — у 18 і 21 століттях. Місце дії — схили і узвози київського Подолу, де зараз розташована Києво-Могилянська академія. Пісенні номери мюзиклу та інструментальні треки для хореографічних номерів записані професійними оперними виконавцями — загалом 14 треків.
Сценарист багатьох масових заходів — зокрема, відкриття реконструйованого стадіону «Олімпійський» у Києві, кількох церемоній проводів учасників Паралімпійських ігор тощо.
Брав участь як ментор у соціальному проекті RIZNA — «RIZNA Career & Motivational Talk».
Творчість[ред. | ред. код]
Автор українського перекладу повнометражного мультфільму «Теркель і Халепа»[2], пісень до кінофільмів «Карлсон, який мешкає на даху»[3], «Осінні квіти»[4], «Гроші для доньки» (2007)[5], «Чорна квітка»[6].
Виконує власні музичні твори:
Автор текстів пісень — «Приречений на любов» (Віктор Павлік)[7], «Україна — це ти» (Тіна Кароль)[8], «Тобі» (Тоня Матвієнко)[9], «Мамай»[10] (Kozak System), «Як відгримить війна» (Kozak System), «Я відчуваю тебе» і «Не забувай мене» (Оксана Муха), «Пристрасть» (Злата Огневич)[11], «Лист між рядків» (Жанна Бондарук)[12], «Люболови» (2SUNNY)[13], «Я — вільна» (Анастасія Приходько)[14], «Мамина зірка» (Роман Сасанчин)[15], «Дитинство не втрачай» (Тіна Кароль)[16], «Золоті Ворота» (Українські зірки)[17], «Я стану морем»[18], «Три звичних слова»[19], «Полуднева спека» (Ані Лорак)[20] тощо.
Пише українською та англійською мовами.
Автор лібрето і текстів медіа мюзіклу нової просвітницької ери «JAZZYЧНИК» [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (композитор і аранжувальник Алекс Фокін). Цей проект поєднує в собі соціальну і мистецьку складові — через Музику і Слово донести до нових поколінь незрівняну красу творінь минулого — нестаріючих перлин світового Джазу, які мають бути почутими і відчутими як пульс сьогодення усіма сучасними небайдужими людьми. Музичний супровід — «РадіоБенд Олександра Фокіна».
Оригінальні лібрето та переклади українською мовою класичних оперних творів також у творчому доробку автора. Ним створено нову версію оперети Йоганна Штрауса «Летюча миша» («Кажан») і адаптацію одноактної опери Джованні Баттіста Перголезі «Служниця-пані» для Одеської опери, нову літературну редакцію опери Семена Гула́ка-Артемо́вського «Запорожець за Дунаєм» для Львівської опери. За його лібрето Національна опера 2023 року ставить дитячу оперу Юрія Шевченка «Кіт у чоботях». В Одеській опері у сезоні 2023 року готується прем’єра дитячого балету «Дюймовонька» (композитор Юрій Шевченко).
Музослів'я[ред. | ред. код]
Автор поняття і терміну «музослів’я» — напрямку або галузі мистецької діяльності людини, будь-якої музично-словесної творчості, в якій звукова і виконавська складова тісно пов'язана із вербальною. Це явище культури, яке точніше позиціонує існування феномену Пісні, як унікального винаходу людства.
Організатор та лектор відкритого діалогу-розмови у жанрі ретельно підготовленої імпровізації «Музослів'я, або Homo Cantus: Таємні драйвери пісні», який відбувся 20 грудня 2019 року в Dialog Hub у Києві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Мелодія Надії»
- ↑ «Теркель і Халепа»
- ↑ «Карлсон, що мешкає на даху». Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Осінні квіти»
- ↑ «Гроші для доньки». Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Чорна квітка». Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2018.
- ↑ «Приречений на любов» (Віктор Павлік). Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Україна — це ти» (Тіна Кароль). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Тобі» (Тоня Матвієнко)
- ↑ «Мамай». Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018.
- ↑ «Пристрасть» (Злата Огневич). Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Лист між рядків» (Жанна Бондарук)
- ↑ «Люболови» (2SUNNY). Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Я — вільна» (Анастасія Приходько). Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Мамина зірка» (Роман Сасанчин). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Дитинство не втрачай» (Тіна Кароль)
- ↑ «Золоті Ворота» (Українські зірки). Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Я стану морем» (Ані Лорак). Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Три звичних слова» (Ані Лорак). Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ «Полуднева спека» (Ані Лорак). Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лого. Ілюстрації // ІндоЄвропа. — 1991. — № 1; 1992. — № 1, № 2-4
- Лого. Ілюстрації // Русь Київська. — 1994. — № 1-3
- Різдвяна ніч — 94: З літопису сумовидця // Русь Київська. — 1994. — № 1. С. 11
- Немовля: Звукоряд // ЄвроАтлантика. — 2013. — № 1-2. — С. 154-156; с. 3 обкладинки
- Сторінка Енциклопедії сучасної України [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Facebook Миколи Бровченка
- Сторінка на Soundcloud
- Сторінка на pisni.org [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Сторінка УМІГ [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Сайт УААСП [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Микола Бровченко Discography [Архівовано 13 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Мала Виска, Бібліотека [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Літературна вітальня земляка [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю Володимира Шерстюка [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.] (Kozak System)
- Kozak System про пісню «Mamai» [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]