Бурноніт
| Бурноніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Bnn[2] |
| Хімічна формула | CuPbSbS₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.GA.50[3] |
| Dana 8 | 3.4.3.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 3.0—3.5 |
| Густина | 5.7—5.9 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Жак Луї де Бурнонd[4] |
| Типова місцевість | Port Isaacd[3] |
 Бурноніт у Вікісховищі | |
Бурноніт — мінерал класу сульфосолей.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше виявлений як руда стибію 1797 року у Корнуолі, Англія на копальні „Wheal Boys Mine“ (також Trewetha Mine) Філіпом Рашлеєм (1729 — 1811) — членом Лондонського Королівського Товариства. Описаний 1804 р. французьким мінералогом Ж. Л. де Бурноном (1751-1825). Переназваний 1813 р. на його честь.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: CuPbSbS3. Вміст: Pb — 42,5 %, Cu — 13 %, Sb — 24,7 %, S — 19,8 %; домішки Fe, Ag, Zn, Mn, Ni, Bi, As.
Сингонія ромбічна. Темно-сірого кольору, непрозорий. Блиск металічний, спайність недосконала по (010). Крихкий.
Густина 5.7—5.9. Твердість 3.0—3.5.
Діелектрик. Б. — гідротермальний мінерал, спостерігається в асоціації з бляклими рудами, галенітом, піритом, халькопіритом, сфалеритом, джемсонітом і буланжеритом.
При вивітрюванні Б. утворюються церусит, малахіт і стибієві охри. Руда свинцю, міді і стибію.
Поширення[ред. | ред. код]
Локалізація: Аргентина, Австралія, Австрія, Азербайджан, Болівія, Бразилія, Болгарія, Канада, Нормандські острови, Чилі, Китай, Колумбія, Хорватія, Чехія, Еквадор, Ефіопія, Фіджі, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Гана, Греція, Гренландія, Угорщина, Індонезія, Ірландія, Італія, Японія, Казахстан, Косово, Киргизія, Малайзія, Мексика, Монголія, Чорногорія, Намібія, Нова Зеландія, Північна Корея, Норвегія, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, ПАР, Південна Корея, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Тайвань, Таджикистан, Туніс, Велика Британія, Україна, США, Узбекистан, В'єтнам.
Родовища — в країнах Сер. Азії, Забайкаллі, в Австралії, країнах Півд. Америки (Чилі, Перу, Болівія), в Чехії, ФРН.
Єсаулівське (Pb-Zn) родовище (Єсаулівка), Нагольний кряж, Луганська область, Україна.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- бурноніт арсеновий (різновид бурноніту з вмістом As2O5 до 3,5 %);
- бурноніт нікелистий (застаріла назва ульманіту).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Джеймсон Р. System of Mineralogy — Единбург: Bell and Bradfute, 1805.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурноніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Бурноніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- БУРНОНІ́Т [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
