Бідноший Данило Пантелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бідноший Данило Пантелійович
Народження 24 грудня 1924(1924-12-24)
Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 13 вересня 1989(1989-09-13) (64 роки)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Жанр пейзаж і жанрове малярство
Навчання Київський державний художній інститут (1953)
Діяльність художник
Вчитель Киянченко Георгій Васильович, Штільман Ілля Нісонович, Меліхов Георгій Степанович, Єлева Костянтин Миколайович і Костецький Володимир Миколайович
Член Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського Заслужений художник УРСР

Дани́ло Пантелі́йович Бідноши́й (Бідношей; 24 грудня 1924, Великі Дмитровичі — 13 вересня 1989, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1961 року. Заслужений художник УРСР[1], лауреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 грудня 1924 року в селі Великих Дмитровичах (нині Обухівський район Київської області, Україна). Його батько працював в колгоспі, згодом переїхав до Києва та продовжив працю на одному із заводів. Данило приходив до батька на працю, де спостерігав за заводськими художниками, які оформляли наочну агітацію, а згодом і сам став малювати. За порадою заводських художників поступив до Київської художньої школи, де і навчався до початку німецько-радянської війни. Був учнем Георгія Киянченка[2].

Під час війни служив у Червоній армії у танкових військах, був механіком-водієм танку Т-34, двічі поранений[2]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[3].

Протягом 1947—1953 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами були, зокрема, Костянтин Єлева, Володимир Костецький, Ілля Штільман, Георгій Меліхов. Дипломна робота — картина «Вихідний день на Дніпрі» (керівники Володимир Костецький та Ілля Штільман).

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Холмогорській, № 31, квартира № 6. Помер у Києві 13 вересня 1989 року

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Створював жанрові полотна, пейзажі. Серед робіт:

  • «Випуск сталі» (1951);
  • «Шлях до мартену» (1951);
  • «Хрещатик відбудовується» (1952);
  • «Дорога в колгосп» (1953);
  • «Морозний день» (1953);
  • «Зима» (1954);
  • «Останній сніг» (1957);
  • «Берези восени» (1957);
  • «Весна» (1960);
  • «Стара Кирилівка» (1961, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Ранок в Моринцях» (1963);
  • «Шумлять верби» (1962–1963);
  • «Золоті ворота» (1963);
  • «Ленін на полюванні» (1965);
  • «Над Дніпром» (1966);
  • «Цвітуть яблуні» (1968);
  • «Осінь» (1970);
  • «Софія Київська» (1975);
  • «Нескорений дот» (1977);
  • «Києво-Печерська Лавра» (1977);
  • «В саду» (1979);
  • «Пасхальний натюрморт (1979);
  • «Весна на Дніпрі» (1980);
  • «Оголена» (1980);
  • «Півонії» (1981);
  • «Лавра восени» (1982);
  • «Західний кордон» (1983);
  • «Човни на Дніпрі» (1983);
  • «Взимку» (1985);
  • «Пейзаж з церквою» (1987).

Створив живописну Шевченкіану: місця перебування Тараса Шевченка в Україні, Казахстані, Санкт-Петербурзі.

Перша його виставка відбулася 1951 рокуго в Кадіївці та присвячувалася шахтарям — «Видача сталі на заводі імені Кірова». У республіканських та всесоюзних виставках брав участь з 1953 року.

Крім вище згаданого музею твори художника зберігаються в Обухівському історико-краєзнавчому музеї, Свидницькому музеї української культури, Меморіальному музеї Тараса Шевченка в Форті-Шевченко, а також приватних колекціях України, Росії, країн Європи, США та Японії[4].

Вшанування[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка

У рідному селі художника Великих Дмитровичах на сільському будинку культури йому встановлена гранітна меморіальна дошка.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]