Білинівка
| село Білинівка | |
|---|---|
_%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Гримайлівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1415 |
| Населення | ▼ 36 (2014) |
| Територія | 48.210 км² |
| Густота населення | 118 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48210 |
| Телефонний код | +380 3557 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′43″ пн. ш. 26°04′00″ сх. д. / 49.29528° пн. ш. 26.06667° сх. д.Координати: 49°17′43″ пн. ш. 26°04′00″ сх. д. / 49.29528° пн. ш. 26.06667° сх. д. |
| Водойми | Тайна |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Гримайлів |
| Відстань до залізничної станції |
16 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8 |
| Карта | |
  Білинівка | |
 Білинівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Біли́нівка — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на сході району.
До с. Білинівка від 1958 р. належить хутір Лежанівський (Колонія). Населення — 61 особа (2003). Станом на 2019 рік - 9 осіб.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на березі річки Гнила. За 2 км на південь від села проліг автошлях Тернопіль-Гусятин, від якого відгалужена ґрунтова дорога до Білинівки через хутір Лежанівський.
Історія[ред. | ред. код]
Назва села походить, імовірно, від господарської діяльності місцевих жителів — «вибілювати полотно», що здійснювали на берегах ставків.
Перша письмова згадка про Білинівку походить з 1415 року.
Унаслідок Першого поділу Речі Посполитої 1772 року село відійшло до монархії Габсбургів (з 1804 року Австрійської, з 1867 — Австро-Угорської імперій) (Тернопільський округ); від 1822 року — у власності Леопольда Пельтенберґа.
Протягом 1863—1920 рр. село належало до Скалатського повіту. З кінця 19 століття населеним пунктом володіла українська родина Федоровичів із сусіднього села Вікно, яка збудувала в Білинівці млин, читальню товариства «Просвіти» (1910), міст через річку Гнила до села Зелене.
У листопаді 1918 року в Білинівці проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село — Скалатського повіту Тернопільського воєводства. У листопаді 1937 р. за постановою наркома НКВС у м. Вінниця розстріляний будівельник, уродженець села Олексій Білинський (нар. 1894).
Після 17 вересня 1939 р. у Білинівці встановлена радянська влада. Зі січня 1940 р. до березня 1959 р. село належало до Гримайлівського району. Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією.
У роки німецько-радянської війни в Червоній армії на території Польщі загинув Василь Фік (1906—1944). За участь у національно-визвольній боротьбі українського народу середини XX ст. до 10 р. ув'язнення був засуджений Іван Мандзюк (1906 — ?), покарання відбував у Комі АРСР (нині Російська Федерація).
Підпорядковувалося Лежанівській сільраді. Від грудня 2016 року ввійшло у склад Гримайлівської селищної громади.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 114 осіб, з яких 55 чоловіків та 59 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 59 осіб[3]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[4].
У 2003 році в селі проживала 61 особа. У 2014 — 36 осіб ; 2019 - 9 осіб.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Капличка Пресвятої Богородиці -
Старий дерев'яний млин -
Статуя Божої Матері -
Символічна могила Борцям за волю України -
Сільська вулиця -
Автобусна зупинка біля села -
Краєвид біля села
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Kieniewicz S. Fedorowicz Władysław Walenty (1845—1918) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 390. (пол.)
- ↑ Sokulski J. Fedorowicz Jan (1811—1870) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 389. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Гончар Я., Уніят В. Білинівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 131. — ISBN 966-528-197-6.
- Гончар Я., Уніят В., Щавінський В. Білинівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 36. — ISBN 978-966-457-228-3.
| ||||||||