Білоколодязький район
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Білоколодязький район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | СРСР |
| Округа/Область: | Харківська округа |
| Утворений: | 1923 |
| Ліквідований: | 1929 |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | Білий Колодязь |
| Кількість сільських рад: | 17 |
| Районна влада | |
Білоколодязький район — колишній район на північному сході Харківської округи з адміністративним центром у селі Білий Колодязь. Район був утворений у 1923 році на території колишнього Вовчанського повіту. До його складу увійшла Білоколодязька волость, а також частини Вільхуватської, Волохівської та Червоноармійської волостей. Район був ліквідований наприкінці 1929 року, його територія ввійшла до складу Вовчанського та Печенізького районів.
У 1925 році в районі діяв єдиний у Харківській окрузі загін призначений для боротьби з ховрахами за допомогою сірководню[1].
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Район адміністративно-територіально поділявся на 17 сільських рад:
- Бакшеївська сільська рада
- Білоколодязька сільська рада
- Благодатненська сільська рада
- Василівська сільська рада
- Ганнівська сільська рада
- Ганнопільська сільська рада
- Дорошенківська сільська рада
- Захарівська сільська рада
- Іванівська сільська рада
- Котівська сільська рада
- Москалівська сільська рада
- Новоолександрівська сільська рада
- Пільнянська сільська рада
- Петропавлівська сільська рада
- Червоноармійська сільська рада
- Шевченківська сільська рада
- Юрченківська сільська рада
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гильман, 1925, с. 73.
Джерела[ред. | ред. код]
- История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Харьковская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1976. — 722 с. — С. 293—294.
- Залюднені пункти Харківської округи. — II. — Харків : Господарство України, 1930. — 96 с.
- Гильман Л. А. О ходе кампании по борьбе с вредителями, проводимой Харьковским Губ. Доброхимом. : [рос.]. — Захист рослин. — Господарство України, 1925. — № 3—4. — С. 72—74.