Видобуток цинку
| Видобуток цинку | |
 | |
 Видобуток цинку у Вікісховищі |
Видобуток цинку — це процес, за допомогою якого мінеральні форми металу цинку вилучаються із землі шляхом видобутку. Цинковий рудник — це рудник, який виробляє цинкові мінерали в руді як основний продукт. Звичайні побічні продукти в цинкових рудах включають мінерали свинцю та срібла. Інші шахти можуть виробляти мінерали цинку як побічний продукт виробництва руд, що містять більш цінні мінерали або метали, такі як золото, срібло або мідь.[1] Видобуту руду переробляють, зазвичай на місці, для отримання одного або кількох багатих металом концентратів, а потім транспортують на цинковий завод для виробництва металевого цинку.[2]
Світовий видобуток цинку в 2020 році оцінюється в 12 мільйонів тонн. Найбільшими виробниками були Китай (35 %), Австралія (12 %), Перу (10 %), Індія (6,0 %), США (5,6 %) і Мексика (5,0 %), причому Австралія має найбільші запаси.[3]
Найбільшим у світі цинковим рудником є відкрита цинково-свинцево-срібна шахта Red Dog на Алясці, на яку припадає 4,2 % світового виробництва.[4] Основні оператори цинкових шахт включають Vedanta Resources, Glencore, BHP, Teck Resources, Sumitomo, Nexa Resources, Boliden AB і China Minmetals.[4]
Історія[ред. | ред. код]
Поклади цинку розробляються протягом тисячоліть, а найстаріша цинкова шахта, розташована в Раджастані, Індія, заснована майже 2000 років до нашої ери.[5]
Виробництво чистого цинку відбулося в 9 столітті нашої ери, тоді як раніше в давнину цинк в основному використовувався для легування міді для виробництва латуні.[6] Це пояснюється тим, що виділення металевого цинку з його руди становить унікальну проблему. При температурі цинк виділяється з руди, він також випаровується в газ, і якщо піч не герметична, газоподібний цинк реагує з повітрям, утворюючи оксид цинку.[7][8]
Виплавка металевого цинку відбулася в 9 столітті до нашої ери в Індії, за якою незабаром послідував Китай через 300 років, і в Європі — 1738 року нашої ери.[6] Методи плавлення в Китаї та Індії, швидше за все, були розроблені незалежно один від одного, тоді як метод плавлення, розроблений у Європі, ймовірно, походить від індійського методу.[9][6]
Основним сучасним використанням цинку є нанесення покриття на залізо та сталь з метою запобігання їх корозії, причому майже половина світового виробництва цинку йде на цю мету.[10] Приблизно 20 % цинку у світі використовується у виробництві латуні, де цинк сплавляється з міддю у співвідношенні 20-40 % цинку.[10]З решти 30 % світового виробництва цинку половина використовується у виробництві цинкових сплавів, де цинк поєднується з різними кількостями алюмінію та магнію.[10] Залишок цинку використовується в різних галузях промисловості, від сільського господарства як добриво до споживання людиною як добавка.[10]
Видобуток цинкових руд[ред. | ред. код]
Цинкові руди видобувають як на поверхні, так і на глибині. Поверхневий видобуток цинку зазвичай використовується для отримання оксидних руд, тоді як підземний видобуток дає цинкові сульфідні руди.[11] Деякі з поширених методів видобутку цинку — це відкритий кар’єр, відкритий вибійний вибій, а також підземний видобуток способом "видобуток-заповнення виробленого простору" [11][7][12][13]
Глобальний видобуток руд у 2019 році становив 12,9 мільйона тонн, що на 0,9% більше, ніж у 2018 році, причому це збільшення в основному пояснюється збільшенням видобутку на цинкових копальнях, розташованих в Австралії та Південній Африці.[14][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Russell, Peter; Tharmanathan, Tharsika (28 February 2013). Zinc. Earth Sciences Museum. Waterloo, ON: University of Waterloo. Процитовано 27 February 2020.
- ↑ Processing. McArthur River Mine. Glencore. Процитовано 28 February 2020.
- ↑ а б Tolcin, Amy C. (29 January 2021). Zinc (PDF). Mineral commodity summaries 2021. Reston, Virginia: U.S. Geological Survey. с. 190—191. ISBN 978-1-4113-4398-6. Процитовано 23 January 2021.
- ↑ а б Industry Trend Analysis - Global Zinc Mining Outlook (PDF). Mining.com. 4 October 2018. Процитовано 28 February 2020.
- ↑ Willies, Lynn; Craddock, P. T.; Gurjar, L. J.; Hegde, K. T. M. (October 1984). Ancient lead and zinc mining in Rajasthan, India. World Archaeology. 16 (2): 222—233. doi:10.1080/00438243.1984.9979929. ISSN 0043-8243.
- ↑ а б в Kharakwal, J. S.; Gurjar, L. K. (1 грудня 2006). Zinc and Brass in Archaeological Perspective. Ancient Asia. 1: 139. doi:10.5334/aa.06112. ISSN 2042-5937.
- ↑ а б Craddock, P.T. (January 1987). The early history of zinc. Endeavour (англ.). 11 (4): 183—191. doi:10.1016/0160-9327(87)90282-1.
- ↑ La Niece, Susan; Hook, Duncan R.; Craddock, Paul T., ред. (2007). Metals and mines : studies in archaeometallurgy. London: Archetype Publications in association with the British Museum. ISBN 978-1-904982-19-7. OCLC 174131337.
- ↑ Craddock, Paul Terence (1 травня 2009). The origins and inspirations of zinc smelting. Journal of Materials Science (англ.). 44 (9): 2181—2191. Bibcode:2009JMatS..44.2181C. doi:10.1007/s10853-008-2942-1. ISSN 1573-4803. S2CID 135523239.
- ↑ а б в г Doran, David; Cather, Bob, ред. (24 липня 2013). Construction materials reference book (вид. Second). Milton Park, Abingdon, Oxon: Routledge. ISBN 978-1-135-13921-6. OCLC 855585443.
- ↑ а б Zinc processing - Ores. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Grosh, Wesley A. (1959). Zinc-ore mining and milling methods, Piquette Mining and Milling Co., Tennyson, Wis. U.S. Dept. of the Interior, Bureau of Mines. ISBN 9781135139209. OCLC 609238014.
- ↑ Storms, Walter R. (1949). Mining methods and costs at the Kearney Zinc-Lead Mine, Central Mining District Grant County, N. Mex. U.S. Dept. of the Interior, Bureau of Mines. ISBN 9781135139209. OCLC 609239419.
- ↑ Review of Trends in 2019 - Zinc. Lisbon, Portugal: International Lead and Zinc Study Group. 19 February 2020.