Вировець В'ячеслав Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вировець В'ячеслав Гаврилович
Народився 5 березня 1937(1937-03-05)
Іскрисківщина, Білопільський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 26 березня 2021(2021-03-26) (84 роки)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність агроном, селекціонер
Alma mater Державний біотехнологічний університет (1964)
Заклад Інститут луб'яних культур Національної академії аграрних наук України
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук (1992)
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна грамота Кабінету Міністрів України

В'ячеслав Гаврилович Вировець (нар. 5 березня 1937, Іскрисківщина, Білопільський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР (нині — Сумського району Сумської області) — пом. 26 березня 2021, Глухів, Шосткинський район, Сумська область) — радянський і український агроном, вчений-селекціонер у галузі коноплярства, Доктор сільськогосподарських наук (1992), професор (2000), автор високоволокнистих, безнаркотичних сортів конопель.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1937 в селі Іскрисківщина Сумської області в багатодітній селянській родині[1].

Закінчивши середню школу, вступив до Іскрисківщанського сільськогосподарського технікуму, який закінчив з відзнакою в 1956 році, отримавши диплом молодшого агронома-рільника. З 1956 по 1959 рік проходив строкову службу в лавах радянської армії. З 1959 по 1964 рік навчався на відділенні селекції і насінництва факультету агрономії Харківського сільськогосподарського інституту[1][2].

Після закінчення навчання Г. І. Сенченко та Г. І. Арінштейн запросили його на посаду наукового співробітника відділу селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур в Глухові. У 1971 році Вировець захистив кандидатську дисертацію в Інституті рослинництва імені М. І. Вавилова з теми «Вивчення продуктивності різних репродукцій насіння конопель»[1].

З 1971 по 2003 рік обіймав посаду завідувача лабораторії селекції і генетики конопель. Паралельно, з 1981 по 1987 рік був заступником директора з наукової роботи, а з 2003 року — працював головним науковим співробітником Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур[3].

У 1992 році став доктором сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Створення високопродуктивних сортів конопель без наркотичних властивостей» в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН[1].

З 1993 року — за сумісництвом професор кафедри природничих наук Глухівського педагогічного університету імені Олександра Довженка[3].

Учасник конгресів з луб'яних культур у Познані (1996) та Гельсінкі (1998)[2].

У 2000 році йому присвоїли вчене звання професора за фахом «селекція і насінництво»[4].

Обирався головою Сумського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова[4].

Вчений помер 26 березня 2021 року на 85-му році життя у Глухові[5].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Конопля групи ЮСО

Його основною заслугою є виведення і впровадження в сільське господарство нових сортів конопель, які не містять наркотичних речовин. В ході наукової діяльності займався селекцією конопель в яких знижується вміст канабіноїдних з'єднань[3].

Є співавтором нових сортів однодомних конопель, таких як ЮСО-14та ЮСО-31, Дніпровські 6, Золотоніські 11, Дніпровські 14, Глухівські 33, Глера[3]. Всього Вировець вивів понад 15 сортів конопель. Автор 20 свідоцтв і патентів на сорти і винаходи[1]. Деякі з них внесені до Реестру сортів рослин Європейського Союзу та Канади[6].

Під його керівництвом успішно пройшли захист 8 кандидатів і 2 докторів наук[4]. Входив до складу спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій Харківського інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва, Сумського національного аграрного університету та Херсонського національного технічного університету[7].

При його співавторстві було видано робота «Конопля» (2011), автор монографії «Селекція ненаркотичних посівної конопель» (2015). Всього В'ячеслав Гаврилович підготував понад 230 наукових робіт, серед яких[3][4]:

  • Межсортовая гибридизация — основной метод создания сортов однодомной конопли // Сб. трудов ВНИИ лубяных культур. Глухов, 1977. Вып. 40 (соавтор);
  • Наркотическая активность конопли (Cannabis sativa L.) и перспективы селекции на снижение содержания каннабиноидов // СХБ. 1991. № 1 (соавтор);
  • Основные результаты селекционно-семеноводческой работы по конопле // Науч. тр. ВАСХНИЛ. Тех. культуры: Селекция, технология, переработка. Москва, 1991 (соавтор);
  • Досягнення і проблеми генетики і селекції конопель // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. Достижения и проблемы генетики и селекции конопли // Генетика и селекция в Украине на рубеже тысячелетий), Т. 3. К., 2001.

Входив до складу редколегії періодичного журналу «Industrial Hemp» і «Вісника Сумського національного аграрного університету. Серія „Агрономія і біологія“»[4].

Професор В'ячеслав Вировець був керівником одного з завдань програми НААН «Генетичні ресурси рослин» зі створення базових та ознакових колекцій конопель та льону-довгунця в Україні[6].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

В'ячеслав Вировець був очільником Глухівського районного комітету ДОСААФ. Також весь час своєї діяльності був лектором товариства «Знання». В останні десятиліття входив до Глухівської регіональної організації «Козацтво Гетьманщини»[8].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Медаль «За трудову доблесть» (1977)[9]
  • Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1982)[9]
  • Лауреат премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» за роботу «Створення та впровадження високопродуктивних сортів однодомних конопель з відсутністю наркотичних властивостей» (2006)[9]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2006)[9]
  • Подяка Президії НААН (2016)[9]
  • Подяка голови Сумської обласної державної адміністрації (2018)[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Вергунов Віктор (12 травня 2017). До 80-річчя професора В’ячеслава Вировця. Газета «День (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  2. а б Вергунов Віктор (10 березня 2017). Українець, що зберіг вітрила Христофора Колумба. Дзеркало тижня (рос.). Процитовано 2 травня 2021.
  3. а б в г д Вировець В’ячеслав Гаврилович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
  4. а б в г д В’ЯЧЕСЛАВ ГАВРИЛОВИЧ ВИРОВЕЦЬ (до 80-річчя від дня народження) : [арх. 10 березня 2022] : [укр.] // Генетичні ресурси рослин. — 2017. — № 20. — С. 107—108. — ISSN 2309-7345.
  5. Світлій пам'яті В'ячеслава Гавриловича Вировця. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  6. а б 26 березня 2021 року пішов з життя доктор сільськогосподарських наук, професор В'ячеслав Гаврилович // Глухівщина. 2021. № 13. 2 квітня
  7. Пішов із життя доктор сільськогосподарських наук, професор Вячеслав Гаврилович Вировець. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  8. Голишевська Ангеліна Він любив життя. Глухівщина. 2021. - № 48 (2742). - 3 грудня. - С. 4
  9. а б в г д Вергунов В.А. В.Г. ВИРОВЦЮ — 80 : [арх. 11 жовтня 2020] : [укр.] // Вісник аграрної науки. — 2017. — Квітень. — С. 83.
  10. Про нагородження Почесною грамотою та відзначення Подякою голови Сумської обласної державної адміністрації (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 2 травня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]