Вольфганг Венцель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфганг Венцель
нім. Wolfgang Wenzel
Народився 29 березня 1910(1910-03-29)[2]
Дрезден, Німецька імперія[2]
Помер 14 квітня 1992(1992-04-14)[1] (82 роки)
Країна  Третій Рейх[2]
Діяльність солдат, підводник, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна[2]
Військове звання Kapitänleutnant[d][2]
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Вольфганг Венцель (нім. Wolfgang Wenzel; 29 березня 1910, Дрезден14 квітня 1992) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне.

Біографія[ред. | ред. код]

Спочатку служив на торговому флоті. 8 квітня 1934 року вступив в рейхсмаріне. Служив на важкому крейсері «Адмірал граф Шпее». На початку Другої світової війни призначений штурманом рейдера «Атлантіс». Наприкінці 1941 року перейшов у підводний флот. З 14 листопада 1942 року — командир підводного човна U-231, на якому здійснив 3 походи (разом 125 днів у морі). 13 січня 1944 року U-231 був важко пошкоджений в Північній Атлантиці північно-східніше Азорських островів (44°15′ пн. ш. 20°38′ зх. д.) глибинними бомбами британського бомбардувальника «Веллінгтон». 7 членів екіпажу загинули, 43 (включаючи Венцеля) вціліли, затопили човен, який не підлягав відновленню. Венцель спробував накласти на себе руки, вистріливши собі в рот. Куля застрягла в задній частині горла, не завдавши йому важких пошкоджень. Згодом німці були підібрані кораблями союзників. Лікар американського ескортного авіаносця «Блок-Айленд» витягнув кулю з горла Венцеля. Він утримувався в таборі для військовополонених в Аризоні. 17 травня 1946 року звільнений. Згодом повернувся на службу в торговий флот.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://uboat.net/men/commanders/1336.html
  2. а б в г д е Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 252. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1