Вулиця Кониського (Львів)
| Вулиця Кониського Львів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | Олександра Кониського |
| Колишні назви | |
| Пекарська нижча, До Сакраменток, Охоронок, Каммервеґ, Охоронок, Дем'яна Бєдного | |
| австрійського періоду (українською) | Пекарська нижча |
| австрійського періоду (німецькою) | Untere Bäcker Gasse |
| польського періоду (польською) | Pekarska nizsza, Do Sakramentek, Ochronek |
| радянського періоду (українською) | Дем'яна Бєдного |
| радянського періоду (російською) | Демьяна Бедного |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 200 м |
| Координати початку | 49°50′09″ пн. ш. 24°02′14″ сх. д. / 49.8358444° пн. ш. 24.0373944° сх. д.Координати: 49°50′09″ пн. ш. 24°02′14″ сх. д. / 49.8358444° пн. ш. 24.0373944° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′11″ пн. ш. 24°02′11″ сх. д. / 49.8365611° пн. ш. 24.0366028° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—11[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 4а, 6[3] |
| Навчальні заклади | Львівська СЗОШ I—III ступенів № 24 імені Марії Конопницької, ліцей № 21 |
| Медичні заклади | «Центр здоров'я родини» Людмили Лотоцької |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | віденський класицизм, конструктивізм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Кониського у Вікісховищі | |
Ву́лиця Кони́ського — вулиця у Личаківському районі міста Львова, що сполучає вулиці Левицького та Туган-Барановського. Прилучається вулиця Грицька Чубая.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиці Кониського і Левицького своїми напрямками повторюють потічки, що протікали цією місцевістю. У місці, де вулиця Кониського примикає до вулиці Левицького, потік, що прямував із Вороблячого ставу, впадав у річку Пасіку — одну з приток Полтви. Полтва і Пасіка нині сховані у підземному колекторі. Вороблячий став у подвір'ї колишнього монастиря Сакраменток зберігся понині у значно зменшеному вигляді, оскільки, був частково осушений у 1950-х роках під час прокладання ділянки тодішньої вулиці Марченка (нині — вулиці Тершаковців), що сполучила вулиці Марченка та Пекарську[4]. Протягом існування вулицю неодноразово перейменовано.
- 1849—1868 роки — Пекарська нижча, назва похідна від «основної» вулиці Пекарської, що йшла майже паралельно, але дещо північніше.
- 1868—1871 роки — До Сакраменток, через те, що вела до монастиря сестер Сакраменток, що на нинішній вулиці Тершаковців.
- 1871—1943 роки — Охоронок, цим словом свого часу називали згаданих вище Сакраменток.
- 1943—1944 роки — Каммервеґ, назва періоду німецької окупації.
- 1944—1945 роки — Охоронок, повернена довоєнна назва вулиці.
- 1945—1991 роки — Дем'яна Бєдного, на честь російського поета українського походження Дем'яна Бєдного (справжнє ім'я — Придворов Юхим Олексійович).
- Від 1991 року й понині — Кониського, на честь Олександра Кониського, українського письменника і громадського діяча.
Будівлі[ред. | ред. код]
№ 1 — двоповерхова кам'яниця другої половини XIX століття. В австрійські часи тут містився Корпус військових ветеранів[5]. В одному з приміщень будинку зберігається частина фонду Львівської обласної бібліотеки для дітей.
№ 2, 4 — будинки споруджені 1900 року за проєктом Карела Боубліка, призначені для здачі в оренду[6]. В будинку № 4 у 1910-х роках містилася комендатура 85-ї бригади піхоти цісарсько-королівської крайової оборони[pl] у Львові під командуванням бригадного полковника Франца Таушинського[7], у міжвоєнний період тут містилася Десята міська гімназія імені Генрика Сенкевича[8], у 1940—1950-х роках — початкова школа № 16 Міського відділу Народної освіти[9] нині — Львівська загальноосвітня школа I—III ступенів № 24 імені Марії Конопницької[10].
№ 3 — триповерховий житловий будинок, споруджений наприкінці XIX століття за проєктом архітектора Генрика Сальвера для Герша Гайльберґа на місці давнішого двоповерхового будинку, що у 1880–1890-х роках належав Станіславу Сєроцинському[11]. На початку XX століття в будинку мешкав доктор Станіслав Шимонович, заступник державного прокурора[12]. 1911 року наступний власник будинку — професор Кароль Гайсінґ, лікар карних закладів у Львові, добудував триповерхову офіцину в подвірї на місці старих туалетів. Проєкт додаткових планів для будівництва офіцин, виконав майстер мулярський Ян Кайперт, проєкт гаражу із металевих конструкцій у подвір'ї будинку виконав будівничий майстер, інженер Едвард Стронгаль 6 травня 1929 року[11].
№ 4а — житловий будинок у стилі сецесії, збудований за проєктом архітектора, на той час будівничого радника, Зигмунта Кендзерського у 1907 році[13] для Ядвіґи Кендзерської. Тут на початку 1910-х років мешкав доктор Людомил Ґерман, шкільний інспектор, радник королівського двору, посол до Австрійського парламенту, презедент Польського шкільного музею у Львові[14]. У 1930-х роках будинок належав Адольфу та Елеонорі Бартам[15]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2129-м[3].
№ 5 — житловий будинок споруджений наприкінці XIX століття для Авґусти Корнґолд[16]. У цьому будинку у 1896—1911 роках містилася майстерня скульптора Кароля Унца[17]. В будинку у 1910-х роках мешкав отець Анджей Касприкевич, ректор наукового закладу імені Юзефа Торосевича[18] — притулку для вірменських хлопчиків-сиріт у Львові, заснованого 1865 року в кам'яниці Барончів при вул. Скарбковській, 21 (нинішня вулиця Лесі Українки)[19]. В межах Програми облаштування внутрішніх дворів спільного українсько-німецького проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) та Львівської міської ради на початку жовтня 2015 року завершено роботи з впорядкування внутрішнього двору будинків № 3 та № 5 на вулиці Кониського[20]. В межах програми «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» упродовж липня-вересня 2018 року столяром-реставратором Олександром Савчуком була відреставрована дерев'яна брама будинку[21].
№ 6 — в будинку на початку XX століття мешкав Саломон Ельстер, один із співзасновників спілки «Ельстер і Топф»[22]. Також тут містився дитячий притулок сестер Феліціянок, яким завідувала сестра Марія Людвіка Баранкевич[18]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2130-м[3].
№ 7 — кам'яниця у 1907—1910 роках була у власності скульптора Томаша Дикаса[23].
№ 8 — початково це був власний будинок архітектора Зигмунта Кендзерського, споруджений у 1907—1908 роках у стилі сецесії[13]. 1930 року будівлю, що на той час уже належала приватній вищій школі сестер-служебниць «De Notre-Dome»,[24] кардинально перебудований Вавжинцем Дайчаком, котрий переробив нереалізований проєкт Іполіта Слівінського від 1926 року[25], у 1940—1950-х роках — львівська середня школа № 21 Міського відділу Народної освіти[9], нині — ліцей № 21[10]. Також тут міститься спортивна школа «Шінкікай».
№ 9 — на початку XX століття власниками будинку були Александр та Юзеф Ельстери[26], що мали власну фабрику з виробництва туток «Аба» і «Вік Новий» та цигаркового паперу[27]. В будинку нині містяться «Центр здоров'я родини» Людмили Лотоцької та фітнес-клуб «Айседора».
№ 9-А — у 1910-х роках в будинку мешкали архітектори Зиґмунт Федорський та Оскар Любіч Лозинський.[28]
№ 10 — на початку XX століття в будинку містилася редакція часопису «Gazeta Urzędnicza», редактором котрої на той час був Тадеуш Костюк[29].
№ 11а — в будинку від 1833 року містилася школа для глухонімих. 1841 року її переселено у спеціально збудоване приміщення на вулиці Личаківській, 35[30].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок № 4 -
Будинок № 4a
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 листопада 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 15 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 107. — ISBN 5-7745-0316-X.
- ↑ Слободянюк М. В. Військовий гарнізон Львова напередодні I світової війни // Галицька брама. — 2007. — № 7—8 (151—152). — С. 17.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Боублік Карел // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 272—273. — 656 с. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 30.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 17.
- ↑ а б Львов: справочник, 1949, с. 121.
- ↑ а б Навчальні заклади Личаківського району. osvita.lviv.sch.in.ua. Процитовано 15 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кониського, 3 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 22 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 469.
- ↑ а б Бірюльов Ю. О. Кендзерський Зигмунт // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 182. — 736 с. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 196.
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кониського, 4а — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 7 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 271.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. Od połowy XVIII wieku do 1939 roku. — Warszawa: Neriton, 2007. — 240 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ а б Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 54.
- ↑ ks. Tadeusz Isakowicz-Zaleski. Bursa Ormiańska — Zakład Naukowy im. dr Józefa Torosiewicza. lwow.com.pl (пол.). Процитовано 22 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ У Львові впорядкували подвір'я на вулиці Кониського. dailylviv.com. Щоденний Львів. 6 листопада 2015. Процитовано 22 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Олена Карп'юк (24 вересня 2018). У житловому будинку на вулиці Кониського відреставрували вхідну браму. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 22 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 82.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Дикас Томаш // Енциклопедія Львова: в 4 т / за редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 75. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 18.
- ↑ Ґранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 21, 22.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 171.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 656b, 666.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 551.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rok 1910… — S. 627.
- ↑ Котлобулатова І. Глухонімих школа // Енциклопедія Львова / За редакцією Козицького А., Підкови І. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 525 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 215—217. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 484—486. — 607 с. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939 // Zdzisław Jaśkiewicz; Juliusz Brunelik. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Кониського O. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||
| ||||||||||