Вулиця Плугова (Львів)
| Вулиця Плугова Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Збоїща |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Лесі Українки, Міста Печ (част.) | |
| радянського періоду (російською) | Леси Украинки, Плуговая |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 400 м |
| Координати початку | 49°52′21″ пн. ш. 24°02′40″ сх. д. / 49.872694° пн. ш. 24.044611° сх. д. |
| Координати кінця | 49°52′33″ пн. ш. 24°02′36″ сх. д. / 49.876000° пн. ш. 24.043528° сх. д. |
| поштові індекси | 79059[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2, 2а, 4-8, 6а, 8а, 10, 10а, 12, 12а, 14, 29[2] |
| Навчальні заклади | освітній центр «Еколенд»[3] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 59 (вул. Мазепи, 26)[1] |
| Забудова | 1980-ті—2000-ні; житлова багатоповерхова[4] |
| Комерція | ТЦ «Модум» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2969228 |
| Мапа | |
 | |
Ву́лиця Плугова — вулиця в Шевченківському районі Львова, місцевість Збоїща. Пролягає від вулиці Гетьмана Мазепи до вулиці Івана Миколайчука[5]. Має кілька відгалужень на схід, у бік вулиці Творчої[6].
Історія та забудова[ред. | ред. код]
Вулиця виникла у складі селища Збоїща, не пізніше 1952 року отримала назву вулиця Лесі Українки, на честь письменниці Лесі Українки. У 1958 році, після включення Збоїщ до меж Львова, була перейменована на Плугову, проте у 1981 році стала частиною вулиці Міста Печ (сучасна вулиця Гетьмана Мазепи). У 1993 році знову виділена в окрему вулицю під старою назвою Плугова[7].
Забудована переважно житловими п'яти-, дев'яти- та десятиповерховими будинками 1980-х—2000-х років[4].
Під № 5 будівля колишнього дитячого садочку, на місці якої у 2003-2004 роках ЗАТ «ЛДБК-2» збудовано житлову п'ятиповерхівку на 27 квартир. Замовником будівництва було керівництво Західного оперативного командування. Біля новобудови зведено гаражний комплекс на 32 гаражі[8].
Під № 6 — комплекс будівель ТОВ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»[9]. Тут з 1777 року існував двір із фільварком, що належав заможній вірменській родині Нікоровичів, у першій половині XIX століття тут звели невеликий одноповерховий палацик у стилі класицизму. На початку XX століття цей маєток викупив митрополит Андрій Шептицький для сестер-василіанок, які заснували тут будинок для сиріт. У 1919 році на землях колишнього маєтку Нікоровичів редемптористи заснували монастир, який очолив отець Йосип Схрейверс з Бельгії. Пізніше, у 1920-х роках, ченці звели поруч ще два будинки, приміщення колишнього зерносховища перебудували під каплицю для мирян, а у 1922 році відкрили малу семінарію (так званий ювенат)[10]. У жовтні 1939 року, після захоплення Західної України більшовиками, монастир закрили, а ченців розігнали. З вересня 1941 року, протягом німецької окупації Львова, монастир відновив свою діяльність, проте у листопаді 1945 року, після повторного встановлення у Львові радянської влади, монастир остаточно закрили, а його будівлі віддали військовій частині[11][12]. У 1990-х роках замість того, щоб повернути всі приміщення монастиря, їх передають ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики»[13]. 2002 року НДІ продає церкву, яка належала монастирю, тобто УГКЦ, а 2006 року вони продають будинок для священиків. У 2013 році Отці Редемптористи УГКЦ судилися з ТОВ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики» за приміщення семінарії. 29 січня 2013 року відбулося засідання у Львівському апеляційному господарському суді: суд зберіг арешт будівлі семінарії, яку використовує НДІ, а церква хоче повернути собі[14]. У березні 2016 року місцеві мешканці створили петицію щодо збереження палацу Нікоровичів та внесення його до реєстру пам'яток архітектури, проте петиція не набрала достатньої кількості голосів[15].
Окрім будівлі палацу Нікоровичів, від колишнього монастиря редемптористів залишилася також каплиця Матері Божої Неустанної Помочі. Після здобуття Україною незалежності, Українська греко-католицька церква намагалася повернути собі каплицю, проте її передали передали у власність офіційно не визнаній Українській правовірній греко-католицької церкви, ченці якої почали реконструкцію та надбудову каплиці. Це викликало обурення місцевих мешканців і спричинило тривалий конфлікт[16][17].
Під № 10а, 12 житловий квартал «Рідний дім», збудований корпорацією «Галичартбуд» у 2009 році та складається з семи десятиповерхових житлових будинків, триповерхового освітнього центру «Еколенд» та супермаркету «Модум». Приміщення освітнього центру «Еколенд» було відзначено урядовою відзнакою «Краща будівля 2011 року»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ а б Еколенд на Плуговій. eko-dim.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009.
- ↑ Вулиця Плугова. maps.visicom.ua. Visicom Maps. Процитовано 1 червня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Вулиця Плугова. maps.google.com. Google Maps. Процитовано 1 червня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 48.
- ↑ Замість дитмайданчика — гаражі — «Поступ», 29 липня. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 21 березня 2019.
- ↑ ndiakustyk.prat.ua — офіційний сайт ПАТ «НДІ прикладної акустики» (фр.)
- ↑ Довкола Високого Замку, 2010, с. 231.
- ↑ Нечинні монастирі редемптористів Львівської провінції. cssr.lviv.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 червня 2017.
- ↑ Олександр Шейко (21 червня 2016). Отець Луї Ван Ганзенвінкель — вихователь духовних провідників українського народу. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ Довкола Високого Замку, 2010, с. 232.
- ↑ Уляна Сенко (29 січня 2013). У Львові церква через суд намагається повернути собі семінарію. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ Зберегти від новобуду палац у Львові, на вул. Плуговій. e-dem.in.ua. Єдина система місцевих петицій. 27 березня 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 1 червня 2017.
- ↑ Греко-католики проти правовірних греко-католиків — перші сутички. galinfo.com.ua. Агенція інформації та аналітики «ГалІнфо». 10 червня 2011. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 1 червня 2017.
- ↑ У Львові греко-католики освятили хрест біля каплиці, що опинилася в руках догналітів. credo.pro. Громадська організація «CREDO». Католицький суспільно-релігійний інтернет часопис «CREDO». 18 липня 2011. Процитовано 29 лютого 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Плугова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 473-474. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 48. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 558. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Плугова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 лютого 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||||