Вязовченко Олег Юрійович
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (19 вересня 2023) |
| Вязовченко Олег Юрійович | |
|---|---|
 Старший лейтенант | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
25 грудня 1969 Івано-Франківськ |
| Смерть |
24 квітня 2022 (52 роки) Павлівка |
| Поховання | Чукалівка |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Оле́г Ю́рійович Вязо́вченко (25 грудня 1969, Івано-Франківськ — 24 квітня 2022, Павлівка) — старший лейтенант, заступник командира роти, 68-ма окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша (в/ч А4056).
Життєпис[ред. | ред. код]
 | Нейтральність цього розділу під сумнівом. (19 вересня 2023) |
Народився 25 грудня 1969 року у місті Івано-Франківськ в родині військовиків.
Навчався в Івано-Франківській ЗОШ № 9. Дуже полюбляв справедливих та чесних людей, бо сам старався нікого не образити. Був старостою класу. Після закінчення школи, поступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу.
Згодом, продовжуючи родинну династію військовиків, поступив до Сімферопольського вищого військово-політичного будівельного училища, по закінченню якого служив у одній із військових частин Івано-Франківська.
Залишивши військову службу, почав займатися комерційною діяльністю, згодом ремонтно-будівельними роботами.
Неймовірно любив Україну, наш край. Любив гори, подолав не одну вершину, захоплювався історією, любив займатися польовими розкопками.
З початком війни добровольцем пішов захищати Україну у званні старшого лейтенанта. Його зразу призначили заступником командира роти з озброєння.
24 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання з захисту Батьківщини, внаслідок ворожого мінометного обстрілу в Павлівці героїчно загинув. Похований на міському кладовищі Чукалівки на Алеї Героїв. 17 лютого 2023 року на фасаді Центру патріотичного виховання молоді в місті Івано-Франківську відкрили памʼятну дошку загиблому герою.
Родина[ред. | ред. код]
Залишилися дружина Тетяна, доньки Світлана та Ольга, а також батько Юрій.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден за мужність III ступеня
- відзнака міського голови «За честь і звитягу» та звання «Почесний громадянин Івано-Франківська» (посмертно).
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |