Віла Гласберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віла Гласберг
Народився 29 листопада 1907(1907-11-29)
Житомир, Російська імперія
Помер 1944
Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх
Країна  Франція
Конфесія латинська церква[1]
Брати, сестри Alexandre Glasbergd
Нагороди

Віла Гласберг (відомий також як Віктор Вермонт), народився 29 листопада 1907 року в Житомирі в Україні і помер у 1944 році в Аушвіці, молодший брат абата Олександра Гласберга. Ці два брати єврейського походження, які прийняли католицтво, рятували євреїв під час Другої світової війни у Франції. Віла Гласберг, засуджений, заарештований та депортований конвоєм № 69 7 березня 1944 року з Дрансі до Аушвіца. Обидва брати визнані Праведниками народів світу.

Біографія[ред. | ред. код]

Віла Гласберг[2][3] народився[4] 29 листопада 1907 року в Житомирі, Україна. Його брат Олександр Гласберг народився 17 березня 1902 року в Житомирі, Україна.

Батьки хрестили своїх синів ще дітьми, мабуть, щоб захистити їх від антисемітських переслідувань[5]. Після навчання у Відні, де вони жили у дядька, брати оселилися у Франції[5].

Казобон[ред. | ред. код]

Віла Гласберг під іменем Віктор Вермонт став директором притулку в Шато-де-Беге в Казобоні в Жері. Він заручився підтримкою П'єра-Марі Теаса, єпископа Монтобана, який своєю чергою звернувся по допомогу для притулку до своїх колишніх бойових товаришів у Першій світовій війні: Фернана Сенту[6], мера Казобона та Лорана Талеса, парафіяльного священника Панжаса(Жер).

Понад 100 євреїв і неєвреїв були виселені з таборів у Франції й хотіли знайти притулок у Казобоні. Фернан Сенту надавав фальшиві документи. Вони працювали у замку та на фермах у регіоні. Вілі Гласбергу допомагали соціальні працівники: Ніна Гурфінкель, Нінон Хайт-Вейль (псевдонім д'Харкур), мадам Шрам, Анрі д'Андре та Сімона д'Андре, власники замку.

Притулок в Шато-де-Беге працював з жовтня 1942 року по кінець 1945 року. Згодом власники замку д'Андре будуть названі Праведниками народів світу[7][8].

26 серпня 1942 року абат Олександр Гласберг організував порятунок 100 єврейських дітей із Кемп де Венісьє в Ліоні. Йому довелося переховуватися, і він взяв псевдонім Елі Корвін, ставши парафіяльним священником у Л'Онор-де-Кос у Тарні і Гаронні, звідки він продовжив свої зусилля з порятунку. 19 серпня 1943 року після доносу поліція прийшла заарештувати Віла Гласберга, вважаючи, що це Олександр Гласберг[9][10] або, за іншою версією, за його діяльність у русі опору[11].

7 березня 1944 року його депортували з табору Дрансі до Аушвіца конвоєм №69[12].

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Limore Yagil, La France terre de refuge et de désobéissance civile (1936-1944) - Exemple du sauvetage des Juifs, Cerf, 2010-2011, 3 tomes.
  • Serge Klarsfeld. Le Mémorial de la déportation des Juifs de France. Beate et Serge Klarsfeld: Paris, 1978. Nouvelle édition, mise à jour, avec une liste alphabétique des noms. FFDJF (Fils et Filles des Déportés Juifs de France), 2012.
  • Paul R. Bartrop. Resisting the Holocaust: Upstanders, Partisans, and Survivors: Upstanders, Partisans, and Survivors. ABC-CLIO, 2016. ISBN 1610698797, ISBN 9781610698795
  • Geoffrey P. Megargee & Joseph R. White (Editors). The United States Holocaust Memorial Museum, Volume III: Camps and Ghettos under European Regimes Aligned with Nazi Germany. Indiana University Press, 2018. ISBN 0253023866, ISBN 9780253023865
  • Joseph Schwarzberg. Dangerous Measures. Holocaust Survivor Memoirs. Azrieli Foundation, 2018. ISBN 1988065593, ISBN 9781988065595

Приміток[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Righteous Among the Nations Database
  2. ↑ Vila Glasberg. ajpn.org. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  3. ↑ Le mystère Glasberg, de Julie Bertuccelli. 2008.
  4. ↑ Dans Klarsfeld, 2012, le lieu de naissance est listé Russie...
  5. ↑ а б La mission de L’Abbé Glasberg, par Leo M Abrami. tribunejuive.info. 26 avril 2016.
  6. ↑ « Qui était l’abbé Glasberg ? ». Cercle de la Shoah. 21-2-2017.
  7. ↑ Cazaubon. Hommage au centre d'accueil de Bégué. ladepeche.fr (фр.). Процитовано 14 січня 2022.
  8. ↑ (англ.) Joseph Schwarzberg, Dangerous Measures. Holocaust Survivor Memoirs, 2018.[недоступне посилання]
  9. ↑ а б в (англ.) Glasberg Vila. righteous.yadvashem.org.
  10. ↑ (англ.) Paul R. Bartrop, Resisting the Holocaust: Upstanders, Partisans, and Survivors: Upstanders, Partisans, and Survivors, 2016, p. 85.
  11. ↑ (англ.) Geoffrey P. Megargee & Joseph R. White (Editors), The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945, Volume III: Camps and Ghettos under European Regimes Aligned with Nazi Germany, 2018, p. 123.
  12. ↑ Voir, Klarsfeld, 2012. Selon Klarsfeld, Vila Glasberg serait né en Russie!
  13. ↑ (англ.) Around the Jewish World French Brothers, Born Jewish, Now Honored As Righteous Gentiles. jta.org. January 22, 2004.
  14. ↑ (англ.) L'abbé Alexandre Glasberg. Fondation COS Alexandre Glasberg/ fondationcos.org.
  15. ↑ Cindy Banse. Glasberg, Juste parmi les nations : le long cheminement d’une reconnaissance, p. . 121-131. In: | Christian Sorrel. ALEXANDRE GLASBERG 1902-1981. PRÊTRE, RÉSISTANT, MILITANT. 2013.
  16. ↑ Yad Vashem.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віла_Гласберг&oldid=39997367