Вілла Роузвіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вілла Роузвіль
Шаблон:Coordinates
Країна  Мальта
Розташування Аттард
Архітектор Алессандро Манара (перший поверх)
Емануель Борг (другий поверх)
Клієнт Вальтер Бріффа Briffa
Дата закінчення спорудження 1921
Стиль модерн
Поверхів 2
Вілла Роузвіль. Карта розташування: Мальта
Вілла Роузвіль
Вілла Роузвіль
Вілла Роузвіль (Мальта)
Мапа
CMNS: Вілла Роузвіль у Вікісховищі

Вілла Роузвіль — вілла в Аттарді на Мальті. Одна з небагатьох будівель у стилі модерн у країні, вона була побудована у два етапи в 1912 і 1921 роках як літня резиденція. У 2010 році після багатьох років занедбаності будівлю було перетворено на будинок для літніх людей. Роузвіль внесено до Національного переліку культурних цінностей Мальтійських островів серед пам'яток Аттарда.

Історія[ред. | ред. код]

Вілла Роузвіль була побудована як літня резиденція доктора Вальтера Бріффа. Перший поверх збудовано в 1912 році за проєктом італійського архітектора Алессандро Манара. Другий поверх було додано через дев'ять років у 1921 році за проєктом вже мальтійського архітектора Емануеля Борга. Хоча поверхи й були побудовані різними архітекторами, обидва етапи будівництва велися в одному стилі модерну.[1]

Родина Бріффа жила в будинку до 1970-х років, і будівлю недовго використовували як іспитовий центр для Королівської школи музики. Після смерті незаміжніх дочок Бріффа вілла була покинута і прийшла в напівзруйнований стан.[2] Попри це, реставрацію було заплановано, що дало йому охорону законом.[3]

Будівлю відреставровано у 2009 році[4] та перетворено на будинок для літніх людей, яким керує CareMalta.[5][6] Будинок був урочисто відкритий прем'єр-міністром Лоуренсом Гонзі 4 червня 2010 року[7]

Будинок визнано як національний пам'ятник 2-го ступеня[8] і внесено до Національного переліку культурних цінностей Мальтійських островів.[9]

Архітектура[ред. | ред. код]

Квіткові деталі на віллі Роузвіль

Будинок у стилі модерн складається з двох поверхів, фасад розділений на три яруси. Перший поверх складається з арочного дверного отвору до якого прилягає арочне вікно, а другий поверх має стрільчасте арочне вікно над дверима, які також прилягають до арочних вікон. Арочні вікна першого поверху розділені на три видовжених вікна, а другого поверху — на два.[10]

Декоративні квіткові мотиви, які перегукуються з французьким або північноіталійським модерном, можна знайти в панелях над вікнами. Заглиблені панелі пофарбовані в червоний колір, а мотиви — в інші кольори, що робить Роузвіль однією з небагатьох поліхромних будівель на Мальті.[11] Інтер'єр будинку виконано в модному на той час єгипетському стилі.[12] Його огороджувальна стіна містить декоративні залізні вироби.[13]

Вілла Роузвіль — унікальна будівля на Мальті, і це одна з небагатьох будівель у стилі модерн на острові.[14] Будинок зберіг свою оригінальну архітектурну тканину та оздоблення, а також фурнітуру та приладдя.[15] За словами Марка Г. Муската,

"Важливість цієї вілли полягає в її унікальності. Це, ймовірно, єдина повністю завершена будівля на Мальті, яка поєднує в собі впливи бельгійського, французького та північноіталійського модерну. Використані форми, очевидно, навіяні проєктами Віктора Орти та іншими будівлями Північної Італії та Франції. Плавні лінії та роботи з кованого заліза надзвичайно виразні та нагадують будівлі в Турині та Мілані. Виразне використання кольору, застосованого до фасаду у вигляді орнаменту, віддалено нагадує поліхромні фасади Отто Вагнера (1841—1918), а також проєкти ротонди Раймондо Д'Аронко (1857—1932), які він задумав у 1902 для Першої міжнародної виставки сучасного декоративного мистецтва в Турині. Такі деталі, як дерев'яна опалубка, яка була запатентована та виготовлена в Німеччині, досі мають марку виробника "C. Leins and Co. Stuttgart'. Роузвіль, безумовно, був одним із перших прикладів архітектури на Мальті, який безперечно можна класифікувати як визначну пам'ятку, одним із небагатьох з часів запізнілого мальтійського бароко на його розквіті. Незважаючи на те, що він може бути не таким видатним, як інші будівлі того часу, його важливість полягає в його історичній цінності та характерній унікальності.[16]

Прокляття та привиди[ред. | ред. код]

До реставрації Роузвіля та перетворення його на будинок для літніх людей, кажуть, що будинок був проклятий або населений привидами. На початку 1930-х років молода дівчина, яка жила в будинку, нібито померла за загадкових обставин, а її мати померла через рік. Кажуть, що будинок був проданий людині, яка невдовзі також померла. Після того, як родичі переїхали у будинок, через кілька років, старший син родини загинув на війні, а інша дитина, батько та мати, померли незабаром після цього.[17]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rose Ville (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 December 2012. Архів оригіналу (PDF) за 5 September 2017.
  2. ↑ Hughes, Quentin; Thake, Conrad (2005). Malta, War & Peace: An Architectural Chronicle 1800–2000. Midsea Books Ltd. с. 143. ISBN 9789993270553.
  3. ↑ Only four of 17 scheduled properties are in good shape.
  4. ↑ Roseville, Triq Sant' Anton, Attard. Times of Malta. 4 June 2009. Архів оригіналу за 18 May 2015.
  5. ↑ Rose Ville (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 December 2012. Архів оригіналу (PDF) за 5 September 2017.
  6. ↑ Roseville. CareMalta. Архів оригіналу за 13 November 2017.
  7. ↑ Residential home for the elderly inaugurated in Attard. Times of Malta. 4 June 2010. Архів оригіналу за 24 March 2015.
  8. ↑ Roseville, Triq Sant' Anton, Attard. Times of Malta. 4 June 2009. Архів оригіналу за 18 May 2015.
  9. ↑ Rose Ville (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 December 2012. Архів оригіналу (PDF) за 5 September 2017.
  10. ↑ Rose Ville (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 December 2012. Архів оригіналу (PDF) за 5 September 2017.
  11. ↑ Roseville, Triq Sant' Anton, Attard. Times of Malta. 4 June 2009. Архів оригіналу за 18 May 2015.
  12. ↑ RoseVille Attard. Sant Fournier. Архів оригіналу за 13 November 2017.
  13. ↑ Rose Ville (PDF). National Inventory of the Cultural Property of the Maltese Islands. 28 December 2012. Архів оригіналу (PDF) за 5 September 2017.
  14. ↑ Muscat, Mark Geoffrey (2016). Maltese Architecture 1900–1970: Progress and Innovations. Valletta: Fondazzjoni Patrimonju Malti. с. 4—6. ISBN 9789990932065.
  15. ↑ Roseville, Triq Sant' Anton, Attard. Times of Malta. 4 June 2009. Архів оригіналу за 18 May 2015.
  16. ↑ Mark G. Muscat: Maltese Architecture 1900—1970: Progress and Innovations. Fondazzjoni Patrimonju Malti, 2016. p.5-6
  17. ↑ RoseVille Attard. Sant Fournier. Архів оригіналу за 13 November 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вілла Роузвіль

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вілла_Роузвіль&oldid=41650802