Гавриленко Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гавриленко.
Гавриленко Олександр Анатолійович
Народився 27 травня 1966(1966-05-27) (58 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater ХДУ імені О. М. Горького (1988) і Харківський національний університет внутрішніх справ (2000)
Науковий ступінь кандидат історичних наук (1994) і доктор юридичних наук[d] (2011)
Вчене звання доцент і професор
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна, Харківський національний університет внутрішніх справ[1], ХНУ імені В. Н. Каразіна[2] і ХДУ імені О. М. Горького[3]
Членство Міжнародна асоціація істориків права

Гавриленко Олександр Анатолійович (27 травня 1966 р., м. Харків) — український правознавець, історик права, професор кафедри міжнародного і європейського права юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор.

Тематика наукових досліджень: становлення та розвиток права на теренах України та інших держав Європи у добу античності та середньовіччя; поліцейське (адміністративне) право в українських губерніях Російської імперії (кінець XVIII — поч. XX ст.); історія органів внутрішніх справ України (1917—1921 рр.); держава і право УСРР у добу раннього тоталітаризму (20-ті рр. XX ст.); історико-правове джерелознавство; юридична біографістика; історія міжнародного права.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1988 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету (нині ХНУ імені В. Н. Каразіна), а в 2000 р. — Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». З 1990 по 1993 р. навчався в аспірантурі ХДУ.

З серпня 1988 р. по листопад 1990 р. працював на посаді викладача кафедри політичної історії Харківського державного університету. По закінченні аспірантури перебував на посаді старшого викладача кафедри українознавства Харківського державного технічного університету радіоелектроніки (нині ХНУРЕ), а потім вступив на службу до органів внутрішніх справ і протягом понад двадцяти років, з липня 1994 по квітень 2015 р. працював у Харківському національному університеті внутрішніх справ, пройшовши шлях від старшого викладача, доцента до професора кафедри теорії та історії держави і права, від майора до полковника міліції.

З вересня 2015 р. — професор кафедри міжнародного права факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу, з вересня 2016 — професор кафедри міжнародного і європейського права юридичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна.

З 1994 р. — кандидат історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — історія громадських рухів і політичних партій. Тема кандидатської дисертації  – «М. Л. Рухимович: особистість, політик, господарський діяч» (наук. керівник — к.і.н., проф. В. І. Семененко).

З 2011 р. — доктор юридичних наук за спеціальністю 12.00.01– теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Тема докторської дисертації  – «Становлення та розвиток античних держав і права у Північному Причорномор'ї (кінець VII ст. до н. е. — перша половина VI ст. н. е.)» (наук. консультант — член-кореспондент АПрНУ, д.ю.н., проф. О. Н. Ярмиш)

В 1997 р. присвоєно вчене звання «доцент» за кафедрою теорії та історії держави і права.

У 2014 р. присвоєно вчене звання «професор» за кафедрою теорії та історії держави і права.

Під керівництвом (науковим консультуванням) О. А. Гавриленка захищено п'ять дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата  юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 (С. В. Васильєв, А. Ю. Стащак, І. О. Лесь, Є. С. Логвиненко, Ф. В. Кашарський) та дві дисертації на здобуття наукового ступеня доктора  юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 (С. Д. Сворак, В. В. Россіхін).

Член редакційної колегії часопису «Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Право» [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.].

Член наукової ради часопису «Polonia Inter Gentes» [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] (Республіка Польща).

Член Міжнародної асоціації істориків права.

Публікації[ред. | ред. код]

Автор понад 280 опублікованих наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць. Серед них:

Автор понад трьох десятків статей в довідкових виданнях, зокрема, у шеститомній Юридичній енциклопедії (Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998—2004), а також у першому томі двадцятитомної Великої української юридичної енциклопедії (Харків: Право, 2016).

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Нагороджений відомчими відзнаками, подяками та грамотами МВС України, МОН України, органів місцевого самоврядування.
  • Дипломант обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Викладач фундаментальних дисциплін» (2011).

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гавриленко_Олександр_Анатолійович&oldid=42637849