По смерті 1655 унійного митрополита Антонія (Селяви), Коленда став місцеблюстителем унійної Київської митрополії та архієпископом Полоцьким. Функції місцеблюстителя виконував до 1665 року, коли був затверджений на посаді Київського митрополита.
Оскільки на митрополичу кафедру претендував холмський єпископ Яків (Суша), якого підтримував король Ян II Казимир, кафедра формально залишалася вакантною, а Римська курія через деякий час заборонила Коленді виступати від імені митрополії. Конфлікт між Колендою і Яковом (Сушею) призвів до розколу у василіянському ордені, однак вдалося досягти компромісу.
Після укладення Гадяцького договору1658 року Коленда вживав активних заходів до об'єднання православних і греко-католиків, пропонував утворити окремий Київський патріархат. Сприяв розповсюдженню культу святого Йосафата Кунцевича. 1668 року також був затверджений адміністратором Луцько-Острозької єпархії.