Гайворонський Петро Євгенович
| Гайворонський Петро Євгенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
11 червня 1958 м. Лисичанськ, Луганська область | |||
| Помер |
25 травня 2024 (65 років) м. Київ | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, публіцист | |||
| Alma mater | Сімферопольський державний університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Петр Гайворонский: историк по профессии, писатель по призванию, учитель от Бога |
Гайворонський Петро Євгенович (11 червня 1958 р.[1], м. Лисичанськ — 25 травня 2024, м. Київ[2]) — український педагог, письменник, краєзнавець. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців.
Біографія[ред. | ред. код]
Петро Гайворонський народився 11 червня 1958 року в місті Лисичанську Луганської області. У 1980 році закінчив Сімферопольський державний університет. Викладав у школах № 1 і № 9 у місті Красноармійську (Донецька область), у Красноармійському педагогічному училищі. Був редактором багатотиражної газети «Освітяночка». Кореспондент часопису українців Австралії «Вільна Думка».
Мешкав у місті Покровськ. Останні два роки перед смертю — у Києві.
Очолював Покровський міськрайонний осередок «Оберіг» Національної спілки краєзнавців України[3]. Був членом правління Донецької обласної організації НСКУ[4].
Делегат І Всесвітнього собору духовної України, Установчого з'їзду творчої спілки учителів України, ІІІ і ІV з'їздів Національної спілки краєзнавців України, Х зїзду письменників України.
Творчість[ред. | ред. код]
Петро Гайворонський є автором низки художніх та історико-публіцистичних книг:
- Вугільні підприємства Красноармійська. — Макіївка: Поліпрес. — 2006
- Микола Момот: Життя без антрактів. — Донецьк: «Каштан». — 2010
- Вибрані твори. — Донецьк: «Каштан». — 2011
- Барви агату. -Донецьк: «Каштан». — 2013
- Історія міського статусу міста Красноарміська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
- Сувенірні та пам'ятні значки Красноармійська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
- Таїни землі. — Київ: «Леся». — 2014[5]
- Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопу. — Київ: «Леся». — 2014
- «Світлий дар Володимира Чорного» (у співавт.)
- Нотатки педагога. — Краматорськ: «Какштан». — 2017
- Покровськ і Покровщина. — Київ: «Український пріоритет». — 2020
Оповідання Петра Гайворонського «Гребінь княгині» разом з оповіданням Леопольда фон Захер-Мазоха «Криваве весілля в Києві» було перекладене англійською мовою і ввійшло в книгу, присвячену Княгині Ользі: «Bloody Wedding in Kyiv: Two Tales of Olha, Kniahynia of Kyivan Rus» ["Криваве весілля в Києві: дві історії про Ольгу, княгиню Кивської Русі"] (Сідней: «Sova Books» — 2016).
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2011 — переможець конкурсу «Книга Донбаса» у номінації «Культура і мистецтво»
- 2014 — лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського[6].
- 2014 — переможець III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка у номінації «Популяризація життя та творчості М.Петренка»[7]
- 2017 — лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Василенка
- 2010 — медаль «За заслуги перед містом»
- 2021 — медаль «За збереження історії»
- 2021 — медаль «ХХХ років Незалежності України»
- Золота медаль української журналістики
- Почесний краєзнавець Донеччини[8]
- Почесний член НСКУ[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Донецька область. Красноармійська міська рада. Політична Партія "Опозиційний блок". www.cvk.gov.ua. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
- ↑ Перестало битися серце українського педагога, письменника і краєзнавця Петра Гайворонського. — Сайт НСПУ. — 2024. — 27 травня.
- ↑ Красноармійський міськрайонний осередок. www.kramatorsk.info. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
- ↑ Донецька обласна організація. nsku.org.ua. Національна спілка краєзнавців України. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
- ↑ Красноармейчанин Петр Гайворонский презентовал очередную книгу (ФОТО). 15.01.2016. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
- ↑ Красноармейский историк-правовед стал лауреатом литературной премии и обладателем нагрудного знака. orbita.dn.ua. 23.09.2014. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
- ↑ Романько В. Визначено переможців III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка. donetshina.ucoz.org. Громадсько-політична газета «Донеччина». Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 2 лютого 2016.
- ↑ а б Список членів Донецької обласної організації НСКУ. www.kramatorsk.info. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Віртуальна Русь. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 2 лютого 2016.
- В Красноармейском историческом музее состоялась презентация книги об археологах и археологии. shkvarki.org. 16 січня 2016 р. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2016.
- The beauteous, the ferocious, the great – Olha, Kniahynia of Kyivan Rus. http://sovabooks.com.au. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петр Гайворонский: Все больше людей понимают ситуацию в стране, имеют взвешенный взгляд на события. vchasnoua.com. Вчасно. 15.03.2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
- Петр Гайворонский: «Гражданское общество начинается с образования». www.06239.com.ua. 12.05.2015. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
|
