Галаганов Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галаганов Іван Олексійович
Народження 17 червня 1915(1915-06-17)
Мала Рибкаd, Q21196034?, Саратовський район, СРСР
Смерть 2009
Країна  СРСР
 Україна
Жанр пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання Пензенське художнє училищеd і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Вчитель Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Трохименко Карпо Дем'янович, Меліхов Георгій Степанович і Костецький Володимир Миколайович
Член Національна спілка художників України

Іван Олексійович Галаганов (нар. 17 червня 1915, Мала Рибка — пом. 2009) — український живописець; член Спілки художників України з 1960 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 червня 1915 року в селі Малій Рибці Саратовської губернії Російської імперії (тепер Саратовський район Саратовської області, Росія). 1940 року закінчив Пензенське художнє училище, де навчався у Івана Горюшкіна-Сорокопудова. Впродовж 19401944 років працював викладачем педагогічного училища у Пензенській області РРФСР. 1950 року закінчив Київський художній інститут (викладачі Карпо Трохименко, Георгій Меліхов, Володимир Костецький).

Жив у Донецьку, в будинку на проспекті Ілліча № 96 а, квартира 66[1]. Помер у 2009 році[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Автор портретів, пейзажів, натюрмортів і жанрових картин. Серед робіт:

  • «Піонер» (1944);
  • «Опівдні» (1949);
  • «Вид на металургійний завод» (1957);
  • «Жито» (1958);
  • «Міський пейзаж» (1962);
  • «Доменники» (1963);
  • «Донецький пейзаж» (1965);
  • «Донецькі ревкоми» (1967, разом з Іваном Кириченком);
  • «Бузок» (1968, 1977);
  • «Півонії» (1968);
  • «Донецький металургійний завод» (1975);
  • «Старший гірник Донецького металургійного заводу М. Харкін» (1980);
  • «Півонії» (1983, 1995);
  • «Шахтарське весілля» (1985);
  • «Дівчина» (1990);
  • «Пейзаж» (1992);
  • «Галина» (1998);
  • «Річка Кальміус» (2004).

Дебютував на 10-й Українській художній виставці, відкритій в листопаді 1949 року в Києві, в Державному музеї українського мистецтва та Державному музеї російського мистецтва. З цього часу — учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок. Персональна виставка пройшла у Донецьку у 1987 році[2].

Твори живописця представлені в Донецькому художньому музеї, в галерейних і приватних колекціях в Україні та за її межами[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник членів Спілки художників України, сторінка 30 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 16 травня 2021.
  2. а б в Галерея Nostalgie. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]