Гає Ауленті
Гає Ауленті | |
---|---|
Гаєтане Ауленті італ. Gae Aulenti | |
Народження |
4 грудня 1927 Палаццоло-делло-Стелла, Італія |
Смерть |
1 листопада 2012 (84 роки) Мілан, Італія |
Поховання | Монументальне кладовище[1] |
Країна | Італія |
Навчання | Міланський Політех |
Діяльність | архітекторка, сценографка, дизайнерка, художниця по костюмах, дизайнерка інтер'єрів, furniture designer |
Архітектурний стиль | Metodo Castiglionid |
Найважливіші споруди | Музей д'Орсе |
Членство | Академія Святого Луки[2] |
Нагороди | |
Гає Ауленті у Вікісховищі |
Гаєтане «Гає» Ауленті (італ. Gae Aulenti; 4 грудня 1927, Палаццоло-делло-Стелла — 1 листопада 2012, Мілан) — італійська архітекторка і дизайнерка, авторка низки відомих у світі проектів, пов'язаних з реконструкцією музеїв, колишній президент Академії мистецтв Брери в Мілані.
Біографія[ред. | ред. код]
Гаєтане Ауленті народилась 4 грудня 1927 року в Палаццоло-делло-Стелла, Італія.[3] У 1959 році здобула освіту на факультеті архітектури Міланського політеху, її однокурсником був Вітторіо Гаратті. Згодом працювала в журналі архітектури і дизайну Casabella Continuita дизайнером-графіком і в журналі Lotus International. На її становлення як архітекторки спочатку вплинув неореалізм, а пізніше італійська течія під назвою «neoliberty» (найбільш відомі приклади — Вежа Веласка в Мілані і Вежа ББПР в Турині).
Гає Ауленті активно займалась викладацькою і громадською діяльністю, викладала у Венеціанській школі архітектури у 1960—1962 роках і в Міланській школі архітектури у 1964—1967 роках, читала лекції на кафедрі архітектури Венеціанського університету. В той час вона працювала над дизайном для універмагу «La Rinascente», а згодом розробляла дизайн меблів в дизайнерській компанії Zanotta [Архівовано 28 липня 2016 у Wayback Machine.], де створила такі відомі роботи як стілець «April» [Архівовано 28 липня 2016 у Wayback Machine.] з нержавіючої сталі, що складається, і стіл стіл «Sanmarco» [Архівовано 28 липня 2016 у Wayback Machine.], зроблений з дзеркального скла. Згодом Ауленті стала віце-президентом Асоціації промислового дизайну.
У 1966 році Гає Ауленті стала діловим партнером компанії Olivetti, для якої вона створила дизайн кількох салонів (зокрема, «Olivetti Shop» (1966, Париж, Франція)). У 1968 році почала співробітництво з компанією Fiat, для якої розробляла дизайн інсталяцій, стендів і виставкових залів. Серед них — виставковий зал в Цюриху (1969—1970, Швейцарія), в Брюсселі (1970, Бельгія), у Турині (1970, Італія).[4]
У 1985 році, працюючи на компанію iGuzzini illuminazione, створила систему освітлення «Cestello» для Палаццо Грассі в Венеції і розробила процес промислового виробництва подібних систем освітлення. Згодом вона використовувала систему «Cestello» у багатьох проектних роботах для музеїв.
У 2001 році Ауленті створила мініатюрну версію світильників «Cestello» для невеликих приміщень на замовлення компанії iGuzzini illuminazione [Архівовано 16 липня 2016 у Wayback Machine.].
У 2011 Ауленті брала участь в дизайнерських роботах, пов'язаних з розширенням аеропорту Святого Франциска Ассізького в Перуджі.
Померла 31 жовтня 2012 року в своєму будинку в Мілані.[5] Останні роки життя важко хворіла, але не призупиняла роботу, зокрема, в 2012 році працювала над проектом реставрації культурного центру Палаццо Бранчіфорте в Палермо[6].
Відомі проекти[ред. | ред. код]
Гає Ауленті відома завдяки участі в таких проектах, як Національний музей мистецтв у Парижі (Музей д'Орсе), Національний центр мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду в Парижі, венеціанського Палаццо Грассі, Музею мистецтва Азії в Сан-Франциско, Національного музею мистецтва Каталонії в Барселоні, працювала над проектом реконструкції площі Кадорна в Мілані.[7] В Римі Ауленті займалась реконструкцією папських стаєнь при Квіринальському палаці.
Нагороди[ред. | ред. код]
Гає Ауленті була кавалером французького ордену Почесного легіону. Також вона була нагороджена низкою високих урядових нагород Італії та інших держав, численними преміями і призами. Останню нагороду за досягнення в кар'єрі отримала 16 жовтня 2012 року від Трієналле Мілану.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Була двічі одружена, вперше за архітектором Франко Буцці (Franco Buzzi), потім за Карло Ріпа ді Меана[it], який був комісаром ЄС у справах культури. Залишились дочка і внучка. Донька Джованна Буцці (1955 р.н.), художник по костюмах, мешкає у Римі, має міжнародне визнання як костюмер театральних постановок та масових театралізованих заходів (розробила більше двох тисяч костюмів для церемонії закриття Зимових Олімпійських ігор 2006 року в Турині)[8].
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гає Ауленті |
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ http://www.accademiasanluca.eu/it/accademici/id/632/
- ↑ Dott. Arch. Gae Aulenti. http://www.archiviogaeaulenti.info (італійська) . Архів оригіналу за 16 серпня 2016.
- ↑ Martin, Douglas (01.11.2012). Gae Aulenti, Musée d’Orsay Architect, Dies at 84. http://www.nytimes.com (англійська) . Архів оригіналу за 16 квітня 2016.
- ↑ V. Iovine, Julie (02.11.2012). Italian Architect Gae Aulenti Dies at 84. http://www.architecturalrecord.com (англійська) . Архів оригіналу за 17 серпня 2016.
- ↑ Pierro, Lucia (21.05.2012). A Palermo, riapre Palazzo Branciforte firmato Gae Aulenti. http://ilgiornaledellarchitettura.com (італійська) . Архів оригіналу за 16 вересня 2016.
- ↑ Wainwright, Oliver (05.11.2012). Gae Aulenti obituary. https://www.theguardian.com (англійська) . Архів оригіналу за 26 серпня 2016.
- ↑ Джованна Буцци. https://www.mariinsky.ru (російська) . Архів оригіналу за 5 жовтня 2016.
- Народились 4 грудня
- Народились 1927
- Померли 1 листопада
- Померли 2012
- Поховані на Монументальному кладовищі Мілана
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Архітекторки
- Італійські архітектори
- Померли в Мілані
- Дизайнери меблів
- Дизайнери інтер'єрів