Герда Таро
| Герда Таро | |
|---|---|
 Герда Таро в липні 1937 | |
| Ім'я при народженні | Герта Погориллє |
| Псевдо | Gerda Taro |
| Народилася |
1 серпня 1910[4][5][…] Штутгарт, Німецька імперія[7][8] |
| Померла |
26 липня 1937[1][2][3] (26 років) Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія[8] ·збиття транспортним засобомd[9] |
| Поховання | Пер-Лашез[10] і Grave of Tarod |
| Країна |
.svg){kind=small} Веймарська республіка |
| Діяльність | Фотографія |
| Галузь | фотожурналістика |
| Відома завдяки | як фоторепортер |
| Знання мов | німецька[5] |
| Заклад | Alliance-Photod[11] |
| Роки активності | з 1935 |
| Напрямок | каталонський модернізм[12] |
| Жанр | фігуркаd[13] |
| Батько | Heinrich Pohorylled |
| Мати | Gisela Borald |
| У шлюбі з | Роберт Капа |
| IMDb | ID 1817879 |
Герда Таро (справжнє ім'я — Герта Погориллє нім. Gerda Taro — Gerta Pohorylle; 1 серпня 1910, Штутгарт, Німеччина — 26 липня 1937, Ескоріал, Іспанія) — німецька фотожурналістка з сім'ї галицьких євреїв, військова кореспондентка подій громадянської війни в Іспанії.
Народжена в скромній сім'ї євреїв-емігрантів з Галичини. Герда Таро отримала аристократичну освіту. 1929 року сім'я перебралася до Лейпцигу. Втім, невдовзі довелося емігрувати у зв'язку з приходом до влади в Німеччині Адольфа Гітлера та початком переслідування євреїв, і 1933 року вона переїхала до Парижу, де почала працювати фотографкою та познайомилася з Робертом Капою, фотографом угорського походження.
Влітку 1936 року в Іспанії почалася громадянська війна і Таро виконувала серію репортажів з фронту для французького журналу Ce soir («Вечір»).
27 липня 1937 року під час битви при Брунете, поблизу Мадриду, Герда Таро трагічно загинула під гусеницями танка.
Похована в Парижі, на цвинтарі Пер-Лашез.
- Фотографії, громадянська війна в Іспанії, 1936—1937
-
Бійчині, 1936 -
Республіканка, 1936 -
Роберт Капа, 1937
- Irme Schaber Gerda Taro Une photographe révolutionnaire dans la guerre d'Espagne, Monaco, éd. du Rocher, coll. «Anatolia», 2006. — ISBN 2-268-05727-5. (фр.)
- François Maspero L'Ombre d'une photographe. Gerda Taro. — Paris, éd. du Seuil, coll. «Fiction et Cie», 2006. — 144 p. — ISBN 2-02-085817-7. (фр.)
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119206706 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Gerda Taro
- ↑ RKDartists
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ https://kuenste-im-exil.de/KIE/Content/DE/Personen/taro-gerda.html
- ↑ L'Humanité, l'humanité, لومانيتي — RF: 1999. — ISSN 0242-6870; 2496-8617
- ↑ http://www.slate.fr/story/196390/trois-femmes-oubliees-cimetiere-pere-lachaise-rosa-bonheur-gerda-taro-sophie-blanchard
- ↑ https://www.nga.gov/press/exhibitions/exhibitions-2020/5280.html
- ↑ https://www.icp.org/exhibitions/gerda-taro
|
