Герман Гірт
Герман Гірт | |
---|---|
нім. Hermann Hirt | |
Народився |
19 грудня 1865 Магдебург |
Помер |
12 вересня 1936 (70 років) Гіссен |
Країна | Німеччина |
Національність | Німеччина |
Діяльність | мовознавець, викладач університету |
Alma mater |
університет Фрайбурга Лейпцизький університет |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Лейпцизький університет, Гіссенський університет |
Відомий завдяки: | «Індоєвропейська граматика» в 7 томах, Закон Гірта |
Нагороди | |
Герман Гірт у Вікісховищі |
Герман Гірт (19 грудня 1865, Магдебург — 12 вересня 1936, Гіссен) — німецький мовознавець, фахівець з індоєвропеїстики.
З 1896 року — професор Лейпцизького університету, з 1912 року — Гіссенського університету.
Займався дослідженнями в галузі індоєвропейського наголосу і аблаута, відкрив закон, названий на його честь. Його «Індоєвропейська граматика» в 7 томах була опублікована в 1921—1927 роках. Перевидана в листопаді 2009 року в м'якій обкладинці видавництвом Cambridge University Press.
Гірт підтримував теорію північноєвропейської прабатьківщини індоєвропейців, що зараз відхилена науковим співтовариством.
Проте внесок Гірта важливий не лише глибоким аналізом великого об'єму матеріалу з індоєвропейських мов, а зокрема і через його критику расово-антропологічних спекуляцій з приводу індоєвропейців, що були характерні для світогляду НСДАП.
Література[ред. | ред. код]
- Lehmann W. P. Theoretical Bases of Indo-European Linguistics. — Taylor& Francis Ltd., 1996. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Bild von Hermann Hirt bei Titus [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
|