Глушкова Олена Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глушкова Олена Василівна
Файл:Глушкова, Елена Васильевна.jpg
Народилася 1894
Летичів, Подільська губернія, Російська імперія
Померла 22 червня 1972(1972-06-22)
Пало-Альто, Санта-Клара, Каліфорнія, США
Країна  Російська імперія
 США
Діяльність поетка, письменниця-романістка, письменниця
Alma mater Russian Faculty of Law in Pragued

Олена Василівна Глушкова (уродж. Якубовська[1], друкувалася також під псевдонімами Олександра Васильківська і Тимоша; нар. 28 липня 1894, Летичів, Подільська губернія — пом. 22 червня 1972, округ Санта-Клара, Каліфорнія, США) — російська поетеса «першої хвилі» еміграції[2], учасниця літературного об'єднання «Скит».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1894 року в сім'ї інженера, незабаром після її народження сім'я перебралася в Кам'янець-Подільський. Рано втратила матір і росла «в оточенні семи братів» (всі були старше неї). Навчалася в місцевих жіночих гімназіях, а в 1911—1914 році — на Вищих жіночих історико-літературних курсах Н. П. Раева у Петербурзі. Під час Першої світової війни працювала конторницею і друкаркою в різних установах Києва і Ростова-на-Дону[3].

У 1920 році емігрувала з країни, спочатку жила в Сербії. У листопаді 1921 року побралася з Георгієм Гавриловичем Глушковим (1894 — ?). Глушков був уродженцем Києва, навчався в столичному Політехнічному інституті, брав участь у Першій світовій війні і Громадянській війні.

Прагнучи продовжити освіту, в 1922 році подружжя перебралося до Праги, де Олена вступила на Російський юридичний факультет (закінчила в 1927 році). Побут російської колонії, в якій жили Глушкова, був описаний Оленою в гумористичній поемі «Горні Черношиці та їх мешканці». У Празі Глушкова зблизилася з учасниками літературного об'єднання «Скит» (особливо часто з'являлася на зборах в 1926—1927 роках), друкувала вірші в журналі «Воля Росії» (під дівочим прізвищем Якубовська).

У 1930 році на час переїхала в Бендери до батьків чоловіка, де народила сина. З 1932 року знову проживала в Белграді, невдовзі після повернення туди розлучилася з чоловіком. Як і раніше писала вірші і оповідання, брала участь в літературному житті місцевої російськомовної діаспори, при цьому не пориваючи зв'язків із «Скитом» (в листі 1944 року, адресованому главі об'єднання А. Л. Бему, Глушкова називала себе «старою скітницею» і «монашкою в світі»)[4]. У роки Другої світової війни поневірялася по окупованих землях, зокрема, близько року знову жила в Празі. Після закінчення війни близько чотирьох років перебувала в австрійських таборах для переміщених осіб.

У 1949 році завдяки родичці переїхала з сином до США в Сан-Франциско. Активно публікувала вірші, оповідання та публіцистичні твори в журналах російської еміграції (серед яких «Новий журнал», «Грані», «Наш шлях», «Рідні дали»), а також в колективному збірнику «Біля Золотих Воріт», була одним з організатором літературної групи «Ладья». У 1957 році під псевдонімом Олександра Васильківська випустила збірку віршів «Вузлик»[5], яку склали твори 1918—1956 років. Друга збірка «Занедбаний сад» була складене, але офіційно не надрукована.

Померла в 1972 році в Пало-Альто.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Русская литература 1920—1930-х годов. Портреты поэтов: в 2 т. / ред.-сост.: А. Г. Гачева, С. Г. Семенова. — Москва: ИМЛИ РАН, 2008. — Т. 2. — 2008. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  2. О русских американцах, которые сделали Америку богатой = Russian Americans who enriched America: Материалы к словарю. — Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2008. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  3. «Скит». Прага 1922—1940: Антология. Биографии. Документы / Вступ. ст., общая ред. Л. Н. Белошевской; Сост., биографии Л. Н. Белошевской, В. П. Нечаева. М.: Рус. путь, 2006. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  4. Поэты Пражского «Скита»: Стихотворные произведения / сост., вступ. ст., коммент. О. М. Малевича. — СПб. : Росток, 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 16 серпня 2021.
  5. [1] / сост. Л. М. Турчинский. — М. : Знак, 2007. — С. 105. — ISBN 9785457439535. Архівовано з джерела 16 серпня 2021

Посилання[ред. | ред. код]