Гліквідон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліквідон
Систематизована назва за IUPAC
1-cyclohexyl-3-[4-[2-(7-methoxy-4,4-dimethyl-1,3-dioxoisoquinolin-2-yl)ethyl]phenyl]sulfonylurea
Класифікація
ATC-код A10BB08
PubChem 91610
CAS 33342-05-1
DrugBank
Хімічна структура
Формула C27H33N3O6S 
Мол. маса 527,6 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 80–95%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 1,2 год. (І етап), 8 год. (ІІ етап)
Екскреція фекалії (95%), нирки (5%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ГЛЮРЕНОРМ®,
«Берінгер Інгельхайм Еллас А.Е.», Греція
UA/0331/01/01
13.07.2018—необмежений

Гліквідон (англ. Gliquidone, лат. Gliquidonum) — таблетований цукрознижуючий лікарський засіб класу сульфонамідів для прийому всередину. Гліквідон розроблений у лабораторії компанії «Boehringer Ingelheim», та застосовується у клінічній практиці з 1973 року.[1]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Гліквідон — синтетичний препарат, що відноситься до класу сульфонамідів ІІ покоління. Механізм дії препарату полягає у вибірковому зв'язуванні гліклазиду з регуляторною субодиницею бета-клітин підшлункової залози, що призводить до підвищення секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, покращення інсулінозалежного обміну глюкози у периферичних тканинах, а також пригнічення глюконеогенезу в печінці. Оскільки гліквідон є препаратом короткої дії, його можна призначати хворим з підвищеним ризиком гіпоглікемії, зокрема літнім людям. Також оскільки гліквідон практично повністю виводиться з організму з фекаліями, то його можна призначати хворим з нирковою недостатністю або діабетичною нефропатією, але препарат протипоказаний при важкій печінковій недостатності.

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Гліквідон швидко та добре всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає 80—95 %. Максимальна концентрація гліквідону в крові досягається у середньому протягом 2,25 години після прийому препарату. Гліквідон майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плацентарний бар'єр, даних за виділення гліквідону в грудне молоко немає. Метаболізується препарат у печінці з утворенням малоактивних метаболітів. Виводиться гліквідон із організму практично повністю з калом (на 95 %), лише незначна частина препарату (близько 5 %) виводиться з сечею. Виведення гліквідону з організму двофазне, у першій фазі період напіввиведення препарату складає у середньому 1,2 години, у другій фазі період напіввиведення гліквідону складає 8 годин, цей час може збільшуватися при виражених порушеннях функції печінки.

Покази до застосування[ред. | ред. код]

Гліквідон застосовують при цукровому діабеті ІІ типу при неефективності дієтотерапії та зниженні маси тіла.

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні гліквідону можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:

Протипокази[ред. | ред. код]

Гліквідон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та похідних сульфанілсечовини, цукровому діабеті І типу, кетоацидозі, діабетичній комі та прекомі, виражених порушеннях функції печінки, стані після резекції підшлункової залози, при важких інфекціях, при вагітності та годуванні грудьми, в дитячому віці.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Гліквідон випускається у вигляді таблеток по 0,03 г.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gliquidon (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]