Горбоконь Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горбоконь Іван Павлович
Народився 8 лютого 1916(1916-02-08)
село Яхники, тепер Миргородського району Полтавської області
Помер невідомо
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Військове звання майор
Партія КПРС
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиМедаль «За відвагу»Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Іван Павлович Горбоконь (8 лютого 1916(19160208), село Яхники, тепер Миргородського району Полтавської області — ?) — український радянський діяч, голова Козельщинського райвиконкому, 1-й секретар Хорольського райкому КПУ Полтавської області, секретар Полтавського обкому КПУ.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У середині 1930-х років закінчив педагогічний технікум у місті Лохвиці, працював вчителем молодших класів, вчителем математики і фізики, завучем Гільцівської школи Чорнухинського району на Полтавщині. Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1941 році — директор школи в селі Городище Чорнухинського району Полтавської області.

У вересні 1941 року мобілізований до Червоної армії. Закінчив курси підвищення знань політичного складу запасу РСЧА в місті Старобільськ Ворошиловградської області, розпочав службу сержантом у протитанковій дивізії в Молотовській області. Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року. Служив комісаром, заступником командира батареї із політчастини 136-го (67-го) гвардійського окремого винищувального протитанкового дивізіону 61-ї гвардійської стрілецької дивізії, згодом — партійним організатором 67-го дивізіону 61-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-го Українського фронту. Бойовий шлях проліг із Воронежа до Калача, Ворошиловграда, Запоріжжя, Миколаєва, Одеси, Молдавії, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини. Завершив війну біля озера Балатон.

Захворів на малярію й туберкульоз, став інвалідом війни 1-ї групи. Закінчив військово-політичне училище в Смоленську, але в 1946 році був демобілізований із радянської армії за станом здоров'я.

З кінця 1940-х років працював парторгом на машинно-тракторній станції в Полтавській області. На 1950 рік — голова виконавчого комітету Козельщинської районної ради депутатів трудящих Полтавської області.

Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ в Києві.

На 1954—1956 роки — 1-й секретар Хорольського районного комітету КПУ Полтавської області.

На 1957 — січень 1963 року — інспектор ЦК КПУ.

5 січня 1963 — 14 грудня 1964 року — секретар Полтавського сільського обласного комітету КПУ — голова сільського обласного комітету партійно-державного контролю. Одночасно, 11 січня 1963 — 15 грудня 1964 року — заступник голови виконавчого комітету Полтавської сільської обласної Ради депутатів трудящих.

14 грудня 1964 — січень 1966 року — секретар Полтавського обласного комітету КПУ — голова обласного комітету партійно-державного контролю. Одночасно, 15 грудня 1964 — грудень 1965 року — заступник голови виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих.

У грудні 1965 — 1974 року — голова Полтавського обласного комітету народного контролю.

З 1974 року — персональний пенсіонер у місті Полтаві. У 1990-х роках займався організацією осередків Соціалістичної партії України на Полтавщині.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]