Горбушко Юрій Федорович
| Горбушко Юрій Федорович | |
|---|---|
| рос. Горбушко, Юрий Фёдорович | |
 | |
| Народження |
30 жовтня 1912 Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
5 лютого 1945 (32 роки) Польща |
| Національність | українець |
| Країна |
 СРСР |
| Приналежність |
СРСР |
| Вид збройних сил |
.svg){kind=small} Червона армія |
| Рід військ | Танкові війська СРСР |
| Освіта | Харківський автомобільно-дорожній технікум |
| Роки служби | 1941—1945 |
| Звання |
 Старшина |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Горбушко Юрій Федорович (рос. Горбушко, Юрий Фёдорович; 30 жовтня 1912, Охтирка — 5 лютого 1945, Польща) — гвардії старшина Робітничо-Селянської Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Біографія[ред. | ред. код]
Горбушко Юрій Федорович народився 30 жовтня 1912 року в місті Охтирка нині Сумської області (Україна) в родині селянина. Українець. У 1929 році переїхав до Харькова. Працював на заводі. Закінчив автодорожній технікум у Харкові. Потім переїхав до Москви, де працював шофером.
У Червоній Армії з 1941 року. З початком Великої Вітчизняної війни на фронті. Очолював автокалонну з перевезення боєприпасів на трасі Можайськ – Москва, з травня 1942 року безпосередньо брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Західному, Брянському, Центральному, Сталінградському, 1-му і 2-му Українських і 1-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений. Член ВКП (б) з 1944 року.
Механік-водій танка 48-ї гвардійської Вапнярської Червонопрапорної ордена Кутузова танкової бригади (12-й гвардійський танковий корпус, 2-а гвардійська танкова армія, 1-й Білоруський фронт) гвардії старшина Юрій Горбушко в наступальних боях з 15 січня по 3 лютого 1945 року пройшов 250 кілометрів.[1]
У районі на схід від міста Шнейдемюль (Піла, Польща) екіпаж знищив 3 протитанкових знаряддя, понад взводу гітлерівців.
3 лютого 1945 року на південний захід від міста Дейч-Кроне (Валч, Польща) відбив 4 контратаки противника, знищив 2 танки, штурмову гармату, багато гітлерівців. Загинув у бою 5 лютого 1945 року.[1]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії старшині Горбушко Юрію Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).[1]
У місті Охтирка, на честь Ю. Ф. Горбушко, встановлені бюст на алеї Героїв і меморіальна дошка на будівлі школи №1, в якій він навчався; його ім'ям названа вулиця.[1]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Герой Радянського Союзу
- Орден Леніна
- Орден Червоної Зірки
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За оборону Сталінграда»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Горбушко Юрій Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література[ред. | ред. код]
- Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. М. Шкадов. — М: Воєніздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Рег. № в ВКП 87-95382.
- У подорож по Сумщині. Харків, 1979.
- Гриченко І. Т., Головін М. М. Подвиг. — Харків: Прапор.
Посилання[ред. | ред. код]
- Горбушко Юрій Федорович — Музей Перемоги — Енциклопедія Музея Перемоги [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||||
