Городниця (Уманський район)
| село Городниця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Уманський район |
| Рада | Ладижинська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | До 1795 р.[1] |
| Населення | 1140 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 20383 |
| Телефонний код | +380 4744 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°31′22″ пн. ш. 30°12′18″ сх. д. / 48.52278° пн. ш. 30.20500° сх. д.Координати: 48°31′22″ пн. ш. 30°12′18″ сх. д. / 48.52278° пн. ш. 30.20500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
195 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 20382, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижинка, вул. Шкільна, буд. 2 |
| Сільський голова | Якименко Сергій Іванович |
| Карта | |
  Городниця | |
 Городниця | |
| Мапа | |
| |
Горо́дниця — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області.
Історія[ред. | ред. код]
На території села виявлено залишки трипілського та черняхівської поселень.
В книзі 1895 року, автором якої є В.Б.Антонович, яка має назву "Археологічна мапа Київської губернії" зазначено, що в селі є група з 53 курганів, один з них в 7 сажнів висотою, який має назву Пояс. В 1843 році поміщик граф Мощинський почав його розкопувати, але не закінчив розкопки. На березі річки є два камені на яких висічені: хрест та підкова. В 1881 році знайдено 20 монет: 18 польських (1666 — 1688) і дві руські (1745-1751).
В книзі Похилевича 1864 року "Сказання про населені місцевості Київської губернії" вказано, що Городниця село при річці Ятрані між селами Рижавкою і Ладижинкою. Загалом мешканців 1086; землі 2494 десятин. Городниця належала: до Уманського маєтку Потоцьких, Шолайському, Мощенським. Від Йосипа Мощенського купив його Агафон Яржембський, після смерті якого 1854 року Городниця належить його дочкам Розалії Позюмській та Устині Яржембській. З древнощів Городниці примітні могили і 2 стародавніх каменя, з яких на одному висічений хрест, а на іншому кінська підкова; також витікаюче зі скелі джерело, до якого в давні часи з церкви вирушали у великі свята хрестові походи. Камені та джерело тепер покриті водою із-за підняття плотини. Мешканці також багато говорять про підземелля зі скарбами і про древні розбої, які панували в цих колись вкритих лісовищем місцях. Церква дерев'яна во ім'я великомученика Дмитрія з кам'яним дзвонарем, збудована невідомо коли. По штатах причислена до 5 класу, а землі має 41 десятину.
Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 139 мешканців села[2].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року в селі мешкало 1140 осіб.
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 1 116 | 97,90 % |
| Молдовська | 12 | 1,05 % |
| Інше | 12 | 1,05 % |
| Разом | 1 140 | 100,00 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженцем села є Вічкань Михайло Борисович (* 1961) — полковник медичної служби Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія села Городниця. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
- ↑ Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 червня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Городниця [Архівовано 29 березня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
