Грошов Сергій Леонідович
| Сергій Грошов Грошов Сергій Леонідович | |||
|---|---|---|---|
 Старший сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
2 червня 1983 с. Панівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть |
21 вересня 2022 (39 років) м. Київ (отримав важке осколкове поранення в голову) | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Сергій Леонідович Грошов — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Кавалер ордену «За мужність» II і III ступеня (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Сергій Грошов народився 2 червня 1983 року в селі Панівціях Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, а мешкав у сусідньому селі Калиня куди переїхали всією родиною. Закінчив загальноосвітню школу в Кульчіївцях. Строкову службу проходив при факультеті військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. З початком війни на сході України був мобілізований 2014 року. Після року військової служби в складі батальйону «Айдар» Сергій Грошов уклав контракт із ЗСУ у складі 80-ї десантно-штурмової бригади. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований до лав ЗСУ та перебував на передовій. Брав участь у боях під Ізюмом. Там отримав важке осколкове поранення в голову та вправ у кому. Його доставили до столиці у «Феофанію». Однак, лікарям не вдалося врятувати захисника. Помер Сергій Грошов 21 вересня 2022 року. Чин прощання із загиблим відбувся 24 вересня 2022 року в рідному селі[1][2][3].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишились дружина та четверо дітей[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» II ступеня (28 листопада 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
- орден «За мужність» III ступеня (04.04.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Без батька залишилось 4 дітей: на війні загинув Сергій Грошов з Кам’янеччини - vsim.ua. vsim.ua (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ МИХАЛЬСЬКА, Галина (29 вересня 2022). ЖИТТЯ НА АЛТАР ПЕРЕМОГИ. Газета "Подолянин" (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Уманець, Маргарита (22 вересня 2022). Кам’янеччина втрачає Героїв: загинули Павло Матієшен і Сергій Грошов (укр) . Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Без батька залишилось 4 дітей: на війні загинув Сергій Грошов з Кам’янеччини. Вечірній Кам'янець (uk-ua) . 22 вересня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 28 листопада 2022 року року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 28 листопада 2022 року року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |