Гуньовський Олексій Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуньовський.
о. Олексій Гуньовський
Загальна інформація
Народження 1882
с. Дідилів, нині Львівська область
Смерть 1961
м. Борщів, Тернопільська область
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР →  УНР → Польща Польща →  УРСР
Освіта Львівська духовна семінарія, Перемишльська духовна семінарія
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 2 вересня 1906

Олексій Данилович Гуньовський (1882, с. Дідилів, Австро-Угорщина — травень 1961, м. Борщів, Тернопільська область) — український греко-католицький священник, композитор, громадський діяч, просвітник, політв'язень. Очільник Чортківської повітової національної ради ЗУНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олексій Гуньовський народився 1882 року в с. Дідилів, нині Новояричівської громади Львівського району Львівської области України.

Закінчив Львівську та Перемишльську духовні семінарії.

2 вересня 1906 року рукопокладений на священника єпископом Григорієм Хомишиним. Служив четвертим (1906—1909), третім (1909—1910) сотрудником катедри і катехитом у виділовій школі на Кнігинин-Гірці в м. Станиславів (нині Івано-Франківськ)[1], від 1911 року — у м. Чорткові, де був сотрудником парафії Успенія Пресвятої Діви Марії[2] та катехитом при учительській семінарії і приватній гімназії[1][3][4].

У період ЗУНР очолював Чортківську повітову національну раду.

1920 року призначений завідателем у с. Озерянах Скальського деканату. Від 1921 року був на парафії в с. Ланівцях[1][5][6], де заснував кооператив, драматичний гурток і мішаний хор «Просвіти».

24 листопада 1924 року наділений правом носити пелеринку, іменований містодеканом Скальським та ординованим шкільним комісаром.

Після початку утисків греко-католицької церкви підпільно проводив богослужіння на Івано-Франківщині. 1947 року заарештований Борщівським РВ МВС (ст. 54-10 КК УРСР). Згідно з постановою ОН при МДБ СРСР висланий у Сибір. Звільнений 1956 року і повернувся на захід України. Згодом проживав у м. Борщів.

Автор духовних пісень і колядок, був знайомим з українським письменником Богданом Лепким. Чудово грав на цитрі, для якої записував ноти.

Похований разом із дружиною в с. Ланівцях біля Борщева[7] (за іншими даними — у Борщеві[8]).

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1906 році одружився з Оленою Радзикевич, дочкою о. Олександра Радзикевича. Разом виховали семеро дітей: Надію, Богдана, Марію, Дарію, Софію, Володимира-Ростислава, Ганну (дружина сина о. Антонія Казновського — Степана).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На фасаді греко-католицької церкви святого архистратига Михаїла в Ланівцях встановлена пам'ятка дошка на честь о. Олександра Уляницького та о. Олексія Гуньовського[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Hun'ovs'kyj Oleksij // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 303. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  2. ↑ Cortkiv // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 56. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. ↑ Хай святиться ім'я Твоє. Церква Покрови Святої Богородиці // Таємниці скарбів Садовських (Сторінками історії Чорткова (1772—1918 рр.). Книга друга / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2021. — С. 9. — ISBN 978-966-07-3848-5.
  4. ↑ Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 139.
  5. ↑ Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 488, 543, 606.
  6. ↑ Парафія с. Ланівці. Церква святого архистратига Михаїла // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 31. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
  7. ↑ а б Лист Борщівської міської ради від 26 квітня 2023 року № 41/0310.
  8. ↑ Західноукраїнська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія : у 4 т. / редкол.: М. Кугутяк та ін. — Івано-Франківськ : ПП «Манускрипт-Львів», 2019. — Т. 2 : З — О. — С. 590. — ISBN невідомо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гуньовський Олексій // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2020. — Кн. 6. — С. 142—143. — ISBN 978-966-457-402-7.
  • Добрий пастир, композитор, патріот // На перевалі духу / С. Флис, о. І. Лозинський; Івано-Франків. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України [та ін.]. Івано-Франківськ, 2013. — С. 81—86.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуньовський_Олексій_Данилович&oldid=40562782