Гуцульська писанка
| Гуцульська писанка | |
 | |
| Адміністративна одиниця |
Івано-Франківська область Чернівецька область Закарпатська область |
|---|---|
| Країна походження |
 Україна |
| Статус нематеріальної культурної спадщини | Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d][1] |
 Гуцульська писанка у Вікісховищі | |
Гуцульська писанка – традиція гуцулів, техніка виготовлення великоднього символа поширена у селі Космач Косівського району Івано-Франківської області, а також навколишніх селах Косівського району, зокрема в Лючі, Яблунові, Прокураві, Шепоті, Акрешорах, Розтоках, Кутах, Косові. Також зустрічається у Надвірнянському районі, Верховинському районі, на території Путильського і Вижницького районів Чернівецької області та в Рахівському районі Закарпатської області. У 2018 році включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України[2][3].
Опис[ред. | ред. код]
Мотиви розписів гуцульських писанок – символи сонця, води, рослин, тварин, геометричні символи та релігійні мотиви. Геометричні орнаменти (лінії, зигзаги, хвилі, трикутники, ромби, квадрати, хрести) можуть відтворювати образи сонця, зірок, блискавок, хмар, гір, символів засіяного поля у вигляді ромбів, грудок зораної землі. У кольоровій гамі переважають яскраві жовто-оранжеві, червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. В орнаменті космацьких писанок часто поєднують дрібний геометричний рисунок із зображеннями анімалістичних і рослинних мотивів. Кожне село Гуцульщини має місцеві особливості особливості, кольорову гаму, різні варіанти поділу писанки дя орнаментування.
Виготовлення[ред. | ред. код]
Писанки пишуть на шкаралупі сирого яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском, потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоб зберегти колір[4]. Елементи, написані на білій поверхні, залишаться білими, на жовтій – жовтими, і так далі до найтемнішого кольору. Щоразу після фарбування яйця в новий колір покривають воском фрагменти орнаменту, які мають бути саме того кольору. Послідовність фарбування: жовтий, помаранчевий, червоний, вишневий, чорний. Зелений, синій, фіолетовий, рожевий кольори наносять на білу поверхню, потім покривають воском[5].
Колекції[ред. | ред. код]
Писанки майстрів Гуцульщини стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 року як філія Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://authenticukraine.com.ua/en/blog/tradicia-guculskoi-pisanki
- ↑ Гуцульське писанкарство внесли до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Процитовано 3 березня 2023.
- ↑ Унікальність гуцульської писанки визнано на державному рівні. dzerkalo.media (амер.). 24 листопада 2018. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини. Традиція гуцульської писанки. virtmuseum.uccs.org.ua (ua) . Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Традиція гуцульської писанки. authenticukraine.com.ua (укр.). Процитовано 3 березня 2023.
- ↑ Із історії творення музею писанкового розпису в Коломиї. ФОТО - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Віра Манько. Українська народна писанка. Львів, Свічадо, 2001.