Гінзбург Семен Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гінзбург Семен Олександрович
Народився 1900
Луганськ, Російська імперія
Помер 3 серпня 1943(1943-08-03)
Томаровський районd, Курська область, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Галузь бронетехніка
Заклад Leningrad Voroshilov Factoryd
OKMOd
Війна Друга світова війна
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани»

Семен Олександрович Гінзбург (18 січня 1900, Луганськ — 3 серпня 1943, Мала Томаровка, Курська область) — радянський конструктор бронетанкового озброєння та техніки .

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 (18) січня 1900 року в місті Луганськ Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, Російської імперії.

Під час Громадянської війни в 1919—1921 роках служив в артилерії РСЧА, вступив до ВКП(б) у жовтні 1919 року[1]. Після закінчення війни служив курсовим командиром у різних командних курсах та артилерійських школах.

1929 року закінчив Військово-технічну академію ім. Дзержинського в Ленінграді за танковою спеціальністю, а в жовтні того ж року танкову школу в Казані[1].

Працював у ДКБ Гарматно-Арсенального тресту під керівництвом С. П. Шукалова в Москві, у січні 1931 року очолив новостворене КБ-3 ВГАО. Потім відряджений у розпорядження Управління механізації та моторизації РСКА (УММ РСЧА).

У 1932 році нагороджений орденом Леніна[1].

Із 1932 року працював у дослідно-конструкторному машинобудівному відділі (ДКМВ) ленінградського заводу № 174, і з 1933 по 1937 рік на заводі № 185 помічником директора заводу (М. В. Барикова) по конструкторській частині (головним конструктором). У 1933 році начальник випробувальної групи танку В-26 («Віккерс»,англ. Vickers Mk.E). За безпосередньою участю та під його керівництвом на заводі № 185 було виконано низку проєктно-конструкторських робіт із розробки дослідних танків Т-33, Т-43, Т-29, Т-46-5, Т-100 та Т-126СП, а також танків Т-26, Т-28, Т-35 і Т-50, що надійшли згодом у серійне виробництво.

Під час Великого терору був під арештом і слідством протягом п'яти місяців (листопад 1937 — квітень 1938), потім випущений на волю, але не був відновлений на посаді[1]. Після короткого періоду роботи начальником відділу на заводі № 174 у травні 1939 року став головним конструктором заводу, обіймаючи цю посаду і після злиття заводів № 185 та № 174 у травні 1940 року[1].

Незабаром після початку Німецько-радянської війни у серпні 1941 року почалася евакуація заводу, а 11 вересня був створений Наркомтанкопром, в якому Гінзбург отримав посаду заступника начальника 2-го (технічного) відділу — Ж. Я. Котіна, який обійняв посаду заступника наркома. У 1941—1943 роках займався в основному самохідною артилерією, у тому числі контролював і безпосередньо керував роботами зі створення легкої самохідки СУ-76. За низьку якість перших самохідних установок СУ-76[2] був усунений з посади та направлений у діючу армію .

Інженер-полковник С. О. Гінзбург, перебуваючи на посаді заступника командира 32-ї танкової бригади з технічної частини, загинув під час авіанальоту 3 серпня 1943 року в районі села Мала Томаровка Курської області.

Похований біля села Лучки Томаровського району Курської області (нині Яковлівський район Бєлгородської області). У 1950 році перепохований у братській могилі в селі Беленихіно Прохоровського району Бєлгородської області (вулиця Ватутіна, 150 м на південь від залізничного вокзалу).

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Главный конструктор 30-х | Warspot.ru. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  2. Свирин М. Н. Стальной кулак Сталина. История советского танка 1943—1955. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. Стр. 12.