Даник Юрій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даник Юрій Григорович
Народився 3 лютого 1964(1964-02-03) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Харківський військовий університет (2002) і НАДУ при Президентові України (2007)
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад Національний університет оборони України і Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова
Нагороди
орден Богдана Хмельницького III ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки

Ю́рій Григо́рович Да́ник (нар. 03 лютого 1964 року, м. Київ) – генерал-майор, доктор технічних наук (2000 р.), професор (2002 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (2004 р.), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006 р.)[1]. Начальник Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (2011 р. – 2016 р.), начальник Навчально-наукового центру високих технологій Національного університету оборони України (2010 р. – 2011 р.)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 03 лютого 1964 року, в місті Києві. В 1987 році із золотою медаллю й дипломом з відзнакою закінчив Житомирське вище військове училище радіоелектроніки[1].

У квітні 1994 року захистив дисертацію й отримав науковий ступінь кандидата технічних наук. В 2000 році захистив дисертацію і отримав науковий ступінь доктора технічних наук. У 2002 році отримав вчене звання професора. У 2002 році із золотою медаллю й дипломом з відзнакою закінчив Харківській військовий університет (оперативно-тактичний рівень). З 2004 року начальник науково-дослідного відділу Об'єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил.

У 2007 році з дипломом з відзнакою закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. З 2008 року - заступник начальника кафедри (стратегії національної безпеки та оборони) Національної академії оборони України. У 2008 році був призначений на посаду начальника кафедри застосування космічних систем Національної академії оборони України.

У 2010 році закінчив Національний університет оборони України (оперативно-стратегічний рівень). У 2010 році був призначений на посаду начальника навчально-наукового центру високих технологій Національного університету оборони України. З червня 2011 року по липень 2016 року[2] начальник Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.

Нагороди[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Деякі наукові праці опубліковані особисто та у співавторстві:

  • «Аналіз застосування і перспективи використання безпілотних літальних апаратів» (2001)
  • «Погляди на формування інформаційного поля для розвідки повітряного простору у заданих напрямках» (2001)
  • «Теорія і техніка протидії безпілотним засобам повітряного нападу» (2002 р.)
  • «Комплексне інформаційне забезпечення систем управління польотами авіації та протиповітряної оборони» (2004 р.)
  • «Теоретичні основи побудови завадозахищених систем інформаційного моніторингу повітряного простору» (2004 р.)
  • «Космічні системи інформаційного забезпечення безпілотних засобів різного призначення» (2006 р.)
  • «Національна безпека: запобігання критичним ситуаціям» (2006 р.)
  • «Високотехнологічні аспекти забезпечення національної та міжнародної безпеки» (2008 р.)
  • «Безпілотна авіація в сучасній збройній боротьбі» (2008 р.)
  • «Основи стратегії національної безпеки та оборони держави» (2009 р.)
  • «Особливості формування системи кібернетичної безпеки України в контексті розвитку системи кібернетичної безпеки провідних країн світу» (2011 р.)
  • «Введення до теорії дослідження операцій» (2014 р.)
  • «Методологічні основи наукових досліджень. математичне моделювання та оптимізація складних систем і процесів» (2014 р.)
  • «Система локального та глобального моніторингу параметрів навколишнього середовища реального часу» (2014 р.)
  • «Синергія інформаційних та кібернетичних дій» (2014 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Енциклопедія сучасної України
  2. Полторак змінив керівника військового інституту у Житомирі. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  3. Указ Президента України №217/2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю і публікації[ред. | ред. код]