Дан Ейтан
| Дан Ейтан | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1931 |
| Смерть | 11 січня 2023 |
| Країна (підданство) |
 Ізраїль |
| Діяльність | архітектор |
| Нагороди | |
 Дан Ейтан у Вікісховищі | |
Дан Ейтан (івр. דן איתן; 1931, Ейн-Шемер, Підмандатна Палестина — 12 січня 2023) — ізраїльський архітектор. Автор проєктів забудови міст й окремих районів в Ізраїлі (зокрема Єрусалим і Тель-Авів) і в Ірані, висотних офісних комплексів, корпусів в університетських містечках, Тель-Авівського музею мистецтв, професор Техніона (Хайфа). Лавреат Державної премії Ізраїлю (2019) та національних професійних нагород.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1931 року в кібуці Ейн-Шемер в Галілеї, в 4 роки переїхав з батьками до Тель-Авіву, де в 9 років став одним з небагатьох, які вижили під італійським бомбардуванням, в якому загинуло 117 осіб. У 16 років пішов на курси командирів відділень, після проголошення незалежності Ізраїлю був призваний до лав «Гаґани» та ніс вартову службу, насилу закінчивши школу[1].
До 19 років вирішив займатися архітектурою і вступив до Техніону. У роки навчання під час канікул працював в архітектурній фірмі Зеева Рехтера. Після закінчення Техніона проходив стажування у Фінляндії[1], де провів пів року в рамках програми обміну студентами, і після повернення до Ізраїлю приєднався до фірми Дова Кармі. У цій компанії працював над проєктом палацу культури[2].
У 1955 та 1956 роках завоював дві перші премії на конкурсах проєктів житла в Хайфі та Єрусалимі. Після цього, у 25 років, за порадою Дова Кармі відкрив власну архітектурну фірму[2]. Першим самостійним проєктом Ейтана стала у 1956 році центральна автобусна станція Хадери — проста функціональна будівля, виконана в стилі бруталізму з голого бетону[3].
1957 року, коли міністерство будівництва допустило до планування районів для нових репатріантів приватних компаній, почалася співпраця в цій галузі фірм Ейтана та Іцхака Яшара[he], і у 1959 році дві контори об'єдналися. У рамках роботи над проєктами житлових районів спланували Ейтан і Яшар, зокрема, квартал в Яффі, з першим в Ізраїлі висотним (14 поверхів) житловим будинком[2]. Спільна фірма проіснувала 6 років, після чого Яшар вирішив працювати далі самостійно[1]. Під час співпраці, у 1964 році, фірма Ейтана та Яшара виграла конкурс на найкращий проєкт Тель-Авівського музею мистецтв, що згодом став упізнаваним символом міста[2]. Іншим спільним проєктом стала цивільна частина комплексу Ядерного центру в Димоні. Проєкт містив будинки адміністрації, науковий центр, житлові осередки, їдальні, поліклініку, бібліотеку та школу. Фасади будівель містечка Ядерного центру, як і у більшості громадських будівель цього періоду, були виконані з незабарвленого бетону[4].
Ейтан і Яшар продовжували співпрацю і після розпаду спільної фірми. Одним з найбільш знаних подальших спільних проєктів став корпус «Мексика» в Тель-Авівському університеті[5].
У 1972—1978 роках Ейтану доручили один з наймасштабніших містобудівних проєктів, якими доводилося займатися ізраїльським архітекторам — замовлення на будівництво нового міста в Ірані. Загалом у двох частинах цього міста — Бендер-Аббас і Бендер-Бушехр — спроєктували понад 20 тисяч одиниць житла та всю міську інфраструктуру, зокрема школи, торгові та культурні центри[2]. Міста заселялися сім'ями іранських військових, які служили на базах у Перській затоці[3]. Серед інших містобудівних проєктів Ейтана були майстер-план сучасної Кесарії, в рамках якого спроєктували 13 районів[2], плани Старого міста Тиверіади, південного заходу Тель-Авіва та центральної частини Єрусалиму[6]. У 1989—1993 роках один із засновників і провідних членів комітету «Ізраїль-2020»[2], який працював над містобудівними планами в державному масштабі[1].У 1980-і роки розпочав співпрацю з архітектором Арі Гошеном[2], що тривало понад 30 років[1]. Спільно вони працювали над проєктами висотних офісних будівель у Тель-Авіві, що також стали символами міста[2]. Будинки, збудовані за їхніми проєктами, стали одними з перших в Ізраїлі споруд із фасадами у стилі «Стіна й екран». В Єрусалимі Ейтан також спроєктував низку висотних будівель, що виділяються на тлі міського пейзажу, зокрема вежу «Омрія», «Мігдаль ха-Ір»[6] та центр «Клаль», який довгий час вважався однією з його творчих невдач[3].
Одночасно з основною роботою викладав на факультеті архітектури та будівництва Техніону, починаючи з 1960 року. З 1966 року — професор, продовжував викладацьку діяльність до 2015 року. З 1964 року входив до журі різних архітектурних конкурсів і комісій з надання почесних звань (зокрема 1980 року голова журі премії імені Ельханані за інтеграцію мистецтва в архітектурі, а 2001 року — голова журі премії імені Каравану за ландшафтний дизайн). Обіймав посаду президента Асоціації архітекторів Ізраїлю[2].
Був одружений з архітекторкою Рут Лахав-Ріг, з якою в останні роки життя організував спільну архітектурну фірму «Е. Л. Р. архітектори та містобудівники» (івр. א.ל.ר. אדריכלים ומתכנני ערים). Шлюб з Лахав тривав понад 30 років[3]. Помер у січні 2023 року, залишивши по собі чотирьох дітей[7].
Визнання[ред. | ред. код]
Дан Ейтан — лавреат низки ізраїльських архітектурних премій. У 1967 році отримав премію імені Рокаха за проєкт факультету мистецтв Тель-Авівського університету, у 1972 році — премію імені Рехтера за проєкт Тель-Авівського музею мистецтв. 2013 року отримав звання почесного громадянина Тель-Авіва. 2015 року став лавреатом премії Асоціації архітекторів Ізраїлю за досягнення кар'єри. 2019 року вшанований Державною премією Ізраїлю в галузі архітектури[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д בניין הארץ, פרסים וחשאיות: דן איתן לא מסכם. מגזין לג'יט Legit Magazine (he-IL) . Процитовано 29 квітня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л м פרופ' אדריכל דן איתן. פרסי ישראל (he-IL) . Процитовано 29 квітня 2024.
- ↑ а б в г האדריכל דן איתן, הלך לעולמו בגיל91.
- ↑ נפטר האדריכל דן איתן, זוכה פרס ישראל שתכנן את מבני מוזיאון ת"א והכור בדימונה.
- ↑ האדריכל דן איתן שתכנן את מוזיאון ת"א הלך לעולמו בגיל 91. 12.1.2023.
- ↑ а б אלר/ארכ : אדריכל דן איתן. www.elr-arc.com. Процитовано 29 квітня 2024.
- ↑ נעמה, ריבה (1 בינואר 2023). האדריכל דן איתן, זוכה פרס ישראל, מת בגיל 91.
Посилання[ред. | ред. код]
|
