Даррелл Швейцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даррелл Швейцер
Darrell Schweitzer
Народився 27 серпня 1952(1952-08-27) (71 рік)
Вудбері, Нью-Джерсі, США
Країна  США
Діяльність письменник, литературний критик
Alma mater Університет Віллановаd
Роки активності 1975 — тепер. час
Жанр Література жахів, фентезі
Magnum opus The Mask of the Sorcererd

Даррелл Швейцер (англ. Darrell Schweitzer, також відомий як Даррелл Швайцер) (р. 1952) — американський письменник, літературний критик і упорядник антологій у жанрах літератури жахів і темного фентезі.

Літературна критика, есеїстика, антології[ред. | ред. код]

Даррелл Швейцер вперше став відомий як критик, опублікувавши монографії про творчість Говарда Лавкрафта «Лавкрафт у кінематографі» (1975) і «Нариси про Лавкрафта» (1976). Згодом він створив ряд досліджень, присвячених творчості таких авторів, як лорд Дансені, Стівен Кінг, Ніл Гейман, Томас Ліготті і Роберт Говард, а також кілька збірок Есе фантастичної літератури[1]. Крім того, його перу належить дослідження поетичної творчості фронтмена культової Готик-рок групи Sisters of Mercy Ендрю Елдріча.

З 1987 року був помічником редактора в журналі Weird Tales. У 1993 році удостоївся Всесвітньої премії фентезі за роботу над цим виданням[2].

Крім цього, Швейцер становив або брав участь у складанні декількох антологій, зокрема, «Історії, розказані в барі Космопорту» (1986 і продовження у 1989, наукова фантастика), «Секретна історія вампірів» (2007, література жахів)[3][4] та «Царство Ктулху» (2010, література жахів).

Розповіді[ред. | ред. код]

Власні розповіді Даррелла Швейцера, яких на даний момент налічується більше трьохсот[1], зібрані в книгах «Швидкоплинне» (1993), «Втікачі з країни уяви» (1999), «Некромантія і пекельні світи» (1999), «Пейзажі ночі» (2000) і «Живучи з мерцями» (2008). Велика частина невеликих творів автора належить до жанрів фантастики жахів і темного фентезі, проте в окремих оповіданнях він звертався також до наукової фантастики[2].

Розповіді Даррелла Швейцера неодноразово включалися в різні тематичні антології, такі як «Чарівники» (упорядник М. Ешлі), «Живі мерці» (у російському перекладі «Нежить», упорядник Дж. Адамс) і «Секретна історія вампірів» (складена самим письменником).

Великі твори та їх творча своєрідність[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день Дарреллом Швайцером написані три романи: «Розколота богиня» (1982), «Білий острів» (1990) і «Маска чорнокнижника».

Роман «Маска чорнокнижника», виконаний у жанрі темного фентезі з сильним ухилом в бік містичного жаху, вийшов у 1995 році і відразу ж приніс своєму творцеві популярність, у тому числі за межами США — в Британії і Росії[5]. За «Маску чорнокнижника» Швейцер удостоївся втішних порівнянь з такими класиками жанру, як лорд Дансейні (якого сам Швейцер вважає своїм літературним учителем[2]), Кларк Ештон Сміт і Говард Лавкрафт[6]. Художня своєрідність книги полягає в побудові оригінального вигаданого світу на основі давньоєгипетських міфологічних концепцій і поєднання форми класичного роману виховання з антигероя-чорнокнижника, що представляє темний початок[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Повна бібліографія Даррелла Швейцера на сайті ISFDB.org. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 12 грудня 2017.
  2. а б в Інтерв'ю письменника вебзіну «Cold Print». Архів оригіналу за 26 липня 2007. Процитовано 12 грудня 2017.
  3. Вийшла російською антологія «Таємна історія вампірів» («Якщо», 5 грудня 2008 року). Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 12 грудня 2017.
  4. Стен Діш. Рецензія на антологію «Секретна історія вампірів» («Шалтай Болтай», № 43). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  5. Інтерв'ю Швейцера вебзіну «The Internet Review of Science Fiction». Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 12 грудня 2017.
  6. Р. Смиренська. Рецензія на роман «Маска чародія» («Шалтай Болтай», № 29). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  7. Стаття про Швейцера та інтерв'ю з ним в вебзіні «Blackgate». Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.