Дафніс і Хлоя (балет)
| Дафніс і Хлоя (балет) | |
|---|---|
| фр. Daphnis et Chloé[1] | |
.jpg) | |
| Композитор | Моріс Жозеф Равель[1] |
| Автор лібрето |
Фокін Михайло Михайлович[1] |
| Джерело сюжету | Дафніс і Хлоя |
| Жанр | балет |
| Рік створення | 1912[1] |
| Перша постановка | 8 червня 1912[1] |
| Інформація у Вікіданих | |
«Дафніс і Хлоя» (фр. Daphnis et Chloé) — балет на одну дію французького композитора Моріса Равеля. Сценарій Михайла Фокіна за однойменним романом давньогрецького письменника Лонга про кохання пастуха і пастушки.
Равель почав писати музику балету в 1909 на замовлення Сергія Дягілєва. Прем'єра відбулася в паризькому театрі Шатле 8 червня 1912 року (трупа Дягілєва, декорації та костюми — Леон Бакст, хореографія — Михайло Фокін, диригент — П'єр Монте).
Дафніс і Хлоя — найдовший твір Равеля; цілісність у ньому зберігається завдяки постійному використанню невеликого числа лейтмотивів. Композитор називав «Дафніса і Хлою» «хореографічною симфонією» і характеризував таким чином:
У цьому творі я задумав дати велику музичну фреску, в якій не стільки прагнув відтворити справжню античність, скільки закарбувати Елладу моєї мрії, близьку тим уявленням про стародавню Грецію, яке втілене у творах французьких художників і письменників кінця XVIII століття.[2]
Структура[ред. | ред. код]
Сюжет роману Лонга сильно скорочений і спрощений. Балет складається з трьох картин:
- Картина 1.Поляна на узліссі священного лісу
- 1. Вступ і релігійний танець
- 2. Загальний танець
- 3. Гротескний танець Доркона
- 4. Легкий і граціозний танець Дафніса
- 5. Танець Лікеніон
- 6. Ноктюрн. Повільний і таємничий танець німф
- Картина 2.Табір піратів
- 7. Вступ
- 8. Войовничий танець
- 9. Танець Хлої
- Картина 3.Пейзаж першої картини
- 10. Схід сонця
- 11. Пантоміма
- 12. Загальний танець
Сюїти[ред. | ред. код]
Равель склав з музики балету дві оркестрових сюїти, які можуть виконуватись з хором чи без нього. Перша сюїта складена в 1911 році на основі номерів 6, 7, 8 оригінальному балету, друга сюїта складена в 1912 році на основі номерів 10, 11, 12. Друга сюїта більш популярна, її переклав для фортепіано в чотири руки Глазунов.
Крім того, Равель склав з музики балету сюїту для фортепіано (1913).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/gmo/9781561592630.article.52145
- ↑ Морис Равель. Краткая автобиография [Архівовано 2011-11-19 у Wayback Machine.] // Сайт Российского государственного музыкального телерадиоцентра
Посилання[ред. | ред. код]
- Дафніс і Хлоя (балет); Дафніс і Хлоя - авторська сюїта для фортепіано: Ноти творів [Архівовано 28 травня 2022 у Wayback Machine.] на International Music Score Library Project
- Дафніс і Хлоя — оркестрова сюїта № 1: ноти [Архівовано 28 травня 2022 у Wayback Machine.] на International Music Score Library Project
- Дафніс і Хлоя — оркестрова сюїта № 2: ноти [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.] на International Music Score Library Project
|
