Димитровград (Болгарія)
Місто | ||||
---|---|---|---|---|
Димитровград болг. Димитровград | ||||
| ||||
Парк Дружби | ||||
Країна | Болгарія | |||
Область | Хасковська область | |||
Община | Димитровград | |||
Кмет | Іво Димов | |||
Час заснування: | 2 вересня 1947 року | |||
Код ЕКАТТЕ | 21052 і HKV09-00 | |||
Поштовий індекс | 6400 | |||
Телефонний код | +359 391 | |||
42°03′ пн. ш. 25°36′ сх. д.H G O | ||||
Висота | 125 | |||
Площа | 62,436 км² | |||
Населення | 37 816[1] (2012) | |||
Міста-побратими | Казінцбарцика, Каламарія, Южне (2010) | |||
Телефонний код | +421-0391 | |||
dimitrovgrad.bg | ||||
Розташування | ||||
Мапа | ||||
Димитровград у Вікісховищі |
Димитровгра́д (болг. Димитровград) — місто в Болгарії. Населення: 39,5 тисяч чоловік (2010). Місто розташоване в Південній Болгарії, Хасковської області, в 16 км від міста Хасково. Місто є адміністративним центром міста Димитровград, регіональним торговим, промисловим і транспортним центром. Він розташований у Фракійській долині вздовж річки Маріца. За останніми даними НСІ від 31.12. 2017 р. кількість жителів складає 34 614 осіб[2]. За населенням місто є другим у районі (після обласного центру) і третім за величиною необласним містом в країні (після Асеновграда та Казанлика).
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване за 220 км від столиці Софії і в 16 км від міста Хасково. Найближчий болгарський порт Бургас у 215 км, а грецький порт Дедеагач (Александруполіс) на Егейському морі - близько в 190 км. через КПП Маказа. Найближча безмитна зона знаходиться в місті Пловдив - у 78 км, а найближчий прикордонний перехід - Капітан Андреєво - у 100 км.
Транспорт[ред. | ред. код]
Димитровград перетинає європейські транспортні коридори 8 , 9 і 10[3]. Димитровград є однією з найбільших і найважливіших розподільчих станцій на півдні Болгарії. Через общину проходять залізничні лінії Софія - Свіленград та Русе - Подкова. У місті є транспортний термінал, що діє у напрямку Європи - Близького Сходу.
Історія[ред. | ред. код]
Утворено 2 вересня 1947 року указом Георгія Димитрова. У минулому на місті Димитровграда було три села — Раковський, Марійно і Черноконево. Село Раковський зародилося на початку 19 століття на місці двох турецьких чифликів. У 1873 р біля села будується залізнична станція на залізничній лінії Барона Хирша, що прискорює його розвиток. У 1941 році компанія "Гранитоід" розпочала будівництво нового промислового комплексу в Раковські, купивши існуючу шахту в басейні р. Маріш і розпочавши будівництво цементного заводу "Вулкан" з потужністю 100 тис. тонн на рік і побудувало теплову електростанцію.
Після перевороту 1944 року комуністичний режим продовжив розвиток промислового комплексу, надавши йому великого пропагандистського значення і проголосивши будівництво абсолютно нового міста, за моделлю радянського Комсомольська-на-Амурі.[4] Проект передбачав молодіжний бригадний рух, у якому молодь з різних куточків країни працює безкоштовно, перші з яких прибувають на місце 10 травня 1947 року. Дімітровград був офіційно заснований об'єднанням Раковські, Марійно та Черноконево 2 вересня 1947 року рішенням прем'єр-міністра і лідером БКП Георгієм Димитровим, який у дусі культу особи тоталітарних диктаторів дав йому своє ім'я.
Місто побудовано 50 000 робітників, які прибули з 963 міст і сіл Болгарії. Деякі з них стають жителями нового міста. З 1948 по 1950 рр. вони працюють у незалежній бригаді під назвою «Молода гвардія». Бригадири побудували десятки житлових будинків, хімічних заводів, фабрику "Вулкан", завод з виробництва азотних добрив, дорожню мережу нинішнього міста Димитровград.
Демографія[ред. | ред. код]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з оцінками НСІ, на 31 грудня 2017 року в м. Димитровграді проживає 34 614 осіб, з яких 16 661 - чоловіки (48,13%) та 17 953 жінки (51,87%).[2][5] За перші 10 років після свого заснування населення міста становить близько 34 тисяч. З тих пір воно зросло, в основному через іммігрантів з сільської місцевості, досягла свого піку в період 1985-1992 років з понад 50 000 жителів. Після цього періоду населення починає знижуватися.
Динаміка чисельності населення (станом на 2012 рік)[1]:
Етнічний склад[ред. | ред. код]
Кількість та частка етнічних груп за переписом населення у 2011 році:[5]
Чисельність | Частка (у %) | |
Усього | 38 738 | 100.00 |
Болгари | 32 895 | 84.91 |
Турки | 696 | 1.79 |
Цигани | 2011 | 5.19 |
Інші | 154 | 0,39 |
Не ідентифікують себе | 125 | 0,32 |
Не відповіли | 2857 | 7.37 |
Архітектура[ред. | ред. код]
Дімітровград побудований у типовому сталінському стилі, відомому як "радянський ампір" або "сталінське бароко". Фасади часто є монументальними, з цоколями в стилі рустіка, невеликими декоративними балконами і важкими напівколонами. У місті також розташовані будівлі, побудовані в пізньому стилі архітектурного модернізму 70-х і 80-х років 20-го століття.
Розробляється ідея (і проект) про оголошення Димитровграда пам'яткою культури національного значення. Метою проекту було розвиток статусу національно-культурних цінностей у міських, архітектурних і паркових ансамблях 1950-1970 років. Саме завдяки своїй унікальній архітектурі місто запрошується до участі в європейському проекті тоталітарного туризму, маршрут якого включає 15 міст.
Релігія[ред. | ред. код]
У місті є 4 церкви - Св. Дімітр, Св. Катерина, Св. Афанасій, Св. Георгій в квартралі Черноконево. Відома каплиця в сусідньому селі Добріч, де є джерело цілющої води.
Церква Св. Атанасія побудована за рахунок коштів мешканців Марійно, і для її завершення вирішальне значення мала фінансова підтримка болгарського громадянина, що емігрував до Сполучених Штатів доктора Христа Атанасова. Храм освятив митрополит Арсеній і офіційно відкрив 22 травня 2003 року.
Економіка[ред. | ред. код]
Область Дімітровграда має одну з найбільш родючих земель в країні. Проте у місті створені хімічна і цементна промисловість, що забруднюють атмосферу і ґрунт. Завдяки цій галузі Димитровград став майже окружним центром у часи соціалістичної епохи. Сьогодні місцева економіка - це недільний ринок. Промисловість має пріоритетну частку в структурі місцевої економіки.
Державні установи[ред. | ред. код]
Громадські центри[ред. | ред. код]
- Громадський центр "Культура 2002"
- [1]Громадський центр [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] "Звездица 2003" [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
- [2]Громадський центр [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] "Відродження 1983" [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
- [3]Громадський центр [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] "Василь Левський 2003" [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Громадський центр "Христо Ботев 1902" [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
- [4]Громадський центр [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] "Нікола Вапцаров 1895" [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Громадський центр"Новий шлях"
Театр[ред. | ред. код]
- Драматичний театр "Апостол Карамітєв"[недоступне посилання з липня 2019]
Кіно[ред. | ред. код]
Два кінотеатри - "Медея" і недавно відкритий "Пайнер". Перший не працює, а другий - від 3 до 4 днів на тиждень.
Музеї[ред. | ред. код]
- Дом-музей Пеньо Пенева.
- Историчний музей.
Галерея[ред. | ред. код]
- Міська художня галерея "Петко Черчулієв" [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Міська художня галерея "Асен Крайшніков"
Обсерваторія[ред. | ред. код]
Розташована в парку "Нікола Ю. Вапцаров" в Дімітровграді. Заснована в 1962 році. Його зала обладнана двома телескопами місткістю на 60 місць.
Музика[ред. | ред. код]
- музичний гурт "Пайнер"
- джазове тріо "Димитровград" з солісткою Марією Арнаудовою; тріо було створено в 1987 році Найденом Клінчевим (бас) і Мітєю Йордановим (фортепіано); учасники: Мітя Йорданов - аранжувальник, фортепіано, Петер Ганев - барабани, Димитар Русев - гітара,
- а також співачки Ваня Костова і Гергана.
Спорт[ред. | ред. код]
У місті є 2 стадіони - "Шахтар" і "Раковський". Стадіон «Шахтар» має 3 навчальних курси Тенісний клуб розташований недалеко від стадіону "Раковський" і має 5 майданчиками. Басейн "Хімік" єдиний в місті і розташований за стадіоном "Раковський".
Освіта[ред. | ред. код]
- «Дитячий та молодіжний центр»
Школи:
- "Іван Вазов"
- ПЕГ "Доктор Іван Богоров"
- "Проф. доктор Асен Златаров "
- Початкова школа "Пенчо Петков Славейков"
- Софійський університет "Василь Левський"
- Софійський університет "Любен Каравелов"
- Початкова школа "Алеко Константинов"
- Початкова школа "Св. Кирила і Мефодія"
Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]
Найкрасивіший орієнтир в Димитровграді - парк «Пеньо Пенев», реконструйований в 2004 році, у парку налічується близько 15 озер, але тепер заповнений водою приблизно 4-5. У деяких з них можна побачити водяні лілії. У місті є два великих парки - "Нікола Вапцаров" (у кв. "Христо Ботев") і "Маріца" біля річки Маріца.
Туризм[ред. | ред. код]
Екотуризм[ред. | ред. код]
Дімітровград є одним з найбільш зелених міст Болгарії. На його околицях знаходяться 3 великі парки, а сади і лісисті місцевості характерні для загального стилю міста.
У парках "Пеньо Пенев" і "Нікола Вапцаров" можна побачити досягнення в ландшафтній архітектурі Болгарії 50-х років: десятки видів дерев, чагарників і квітів, численні скульптури і камені з вигравіруваними в них віршами, алеї з білого камня, мозаїчні сходи, альтанки та дитячі майданчики, водні каскади, фонтани тощо.
Заповідна територія "Злато Поле" є найбільшою водно-болотною територією вздовж річки Маріца. Вона включає водойми та прилеглі ділянки з густою і деревною рослинністю, де збереглися безцінні види рослин і тварин. "Злато Поле" з 11.08. 2001 року було оголошено природоохоронною територією.
Бальнеологічний туризм[ред. | ред. код]
У кількох кілометрах від Димитровграда, на околиці Меричлери, є мінеральні джерела з доведеними лікувальними властивостями. Температура води в них становить 35,4 градусів
Святилище німф[ред. | ред. код]
За 20 хвилин їзди від Димитровграда, на околиці селища Каснаково, знаходиться святилище німф, добре збережений язичницький храм, побудований римським полководцем Титом Флавієм на честь богині любові Афродіти наприкінці 3 століття н.е. Стародавня традиція передбачає, що німфи танцюють там вечорами - нескінченно красиві жіночі істоти в білосніжних вуалях, під якими вони проглядують стрункі тіла. Легенда стверджує, що якщо жінки п'ють воду з місцевого джерела, вони легше зароджують і народжують прекрасних дітей непокірної Фракії.
Регулярні події[ред. | ред. код]
- День хіміка - 10 травня
- 1 квітня - "День гумору і жарту". Щорічний національний фестиваль
- Свято Дімітровграда - 2 вересня
- Осінні дні культури
- Молодіжний джазовий фестиваль
- Міс Димитровград - конкурс краси
Знаменитості[ред. | ред. код]
- Атанас Капралов, поет
- Надія Олексіїва (1969 року народження), біатлоністка
- Красимира Банова, чемпіонка Європи з баскетболу
- Атанас Вішанов, художник
- Василь Гюзельов, професор, історик
- Еміль Димитров, футболіст
- Дончо Донев, футболіст
- Найден Клінчев, музикант
- Ваня Костова, співачка
- Христо Марков, чемпіон світу з легкої атлетики
- Здравко Нейчев, художник
- Нора, співачка
- Румен Радев, президент Болгарії (2017-)
- Вежи Рашидов, художник, міністр культури
- Красимир Русев, шахіст
- Василь Сгурев, академік, кібернетик
- Елін Топузаков, футболіст
- Петко Черчулієв, художник
- Пламен Пасков (1965 р.), політик і громадський діяч
ЗМІ[ред. | ред. код]
- Новини з Хасково та Димитровграда [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Муніципальний журнал [Архівовано 4 серпня 2018 у Wayback Machine.] - щотижнева газета
- Новини Димитровграда [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] - Інтернет-видання
- Димитровградський РИНОК [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] - інтернет-видання
- http://dimitrovgrad.bgvesti.net/ [Архівовано 27 лютого 2019 у Wayback Machine.] Димитровград БГ вісти - інтернет-видання
- dgnews.eu [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] - онлайн-видання
- Телебачення
У Димитровграді транслюються наступні телевізійні програми:
Телеканал | Телебачення | Передавач | Потужність |
---|---|---|---|
7 | БНТ 1 | Будівля громади Димитровграда | 30 Вт |
29 | Нове телебачення | Будівля громади Димитровграда | 100 Вт |
39 | BTV | Будівля громади Димитровграда | 100 Вт |
Політична ситуація[ред. | ред. код]
Кмет (мер) громади Димитровград — Стефан Димитров (коаліція партій: СВД, ЗНС, БСДП, «Нові лідери» (НЛ)).
Промисловість[ред. | ред. код]
Хімічна промисловість сучасного міста (2009) представлена підприємствами «Неохім» АД, «Терахім», «Хімремонтбуд», «Хлорофіл», заводом «Хімік»[6].
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Відомі особистості[ред. | ред. код]
У місті народилися:
- Гергана Георгієва Кацарска (нар.. 1984) — болгарська співачка в стилі поп-фолк.
- Румен Радев (1963) — 5-й Президент Болгарії.
- Вежді Рашидов (1951) — болгарський скульптор, педагог і політик.
- Красимир Русєв (1983) — болгарський шахіст, гросмейстер.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б National Statistical Institute — Population by towns and sex. Процитовано 22 грудня 2016.(англ.)
- ↑ а б Населення за містами та статі. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ [Паневропейските коридори [[File:Symbol question.svg|16x16px|link=]]. Архів оригіналу за 23 лютого 2011. Процитовано 27 лютого 2019.
{{cite web}}
: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Паневропейските коридори ] - ↑ Шкодрова, Албена (2015). Соц гурме. Куриозната история на кухнята в НРБ. Пловдив: Жанет 45. с. 71. ISBN 978-619-186-115-6.
- ↑ а б
{{cite web}}
: Порожнє посилання на джерело (довідка) - ↑ Domino: Dimitrovgrad. Архів оригіналу за 18 січня 2006. Процитовано 23 вересня 2005.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Желева-Мартінс, Д. Димитровград - містобудування, паркове мистецтво, архітектура, інтерпретація цінностей. - Пам'ятники, реставрація, музеї, 2010, червень-грудень.
- Єлева-Мартінс, Д. Дімітровград - Ідеї та інтерпретації. - Архітектура, 2010, № 5, 33-36.
- Єлева-Мартінс, Д. Культурна пам'ять Димитровграда як предмет інтерактивної освіти. - У: Культура в освіті та культурі. Різноманітність у єдності. Т. 2. С., USB, 2010, 112-119.
Примітки[ред. | ред. код]
Карти[ред. | ред. код]
- bgmaps.com[недоступне посилання з травня 2019]
- emaps.bg[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Димитровград (Болгарія) |
- Статистика населення [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
- Димитровград [Архівовано 18 січня 2006 у Wayback Machine.] (болг.), (англ.)
- Офіційний сайт м. Димитровград
- Історичний музей - Димитровград
- Facebook група Димитровграда [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Населення за місцем проживання - Перепис 2011 року
- Димитровград 1950-х [Архівовано 15 листопада 2015 у Wayback Machine.] - Youtube відео про нове місто, 1950
- Радіо і телебачення в Димитровграді [Архівовано 24 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Сайт художника-іконописця Здравко Нейчева [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Сайт Національного читацького центру "Василь Левський 2003" - Димитровград [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Димитровград - болгарське будівництво ХХ століття - відео на Болгарському національному телебаченні
- Соціальний портал Димитровграда [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
|