Довжина звука — у фонетиці характеристика тривалості звука, що відрізняє його від інших звуків. У Міжнародному фонетичному алфавіті довжина звуку позначається діакритичними знаками ⟨ː⟩ (два малі протиставлені трикутники). Існують довгі голосні звуки і довгі приголосні звуки. Багато мов не розрізняють довготи звуків. В українській довгі голосні відсутні; довгі приголосні передають, зазвичай, подвоєнням літер, що позначають приголосний звук. Наприклад, багаття /bɑɦˈɑtʲːɑ/, подружжя /podrˈuʒʲːɑ/, обличчя /oblˈɪt͡ʃʲːɑ/.