Дробишеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Дробишеве
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Лиманська міська громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Дробишеве 
Основні дані
Засновано 1687
Статус із 2024 року
Площа 8.47 км²
Населення 2639 (01.01.2021)[1]
Густота 338 осіб/км²;
Поштовий індекс 84450—84451
Телефонний код +380 6261
Географічні координати 49°02′30″ пн. ш. 37°43′27″ сх. д. / 49.04167° пн. ш. 37.72417° сх. д. / 49.04167; 37.72417Координати: 49°02′30″ пн. ш. 37°43′27″ сх. д. / 49.04167° пн. ш. 37.72417° сх. д. / 49.04167; 37.72417
Висота над рівнем моря 106 м
Водойма р. Нетриус


Відстань
Найближча залізнична станція: Форпостна
До райцентру:
 - фізична: 6,94 км
 - залізницею: 11 км
 - автошляхами: 9,5 км
До обл. центру:
 - фізична: 117,2 км
 - автошляхами: 143 км
Селищна влада
Адреса 84450, смт Дробишеве, вул. Державна; 94
Голова селищної ради Вакансія вільна
Карта
Дробишеве. Карта розташування: Україна
Дробишеве
Дробишеве
Дробишеве. Карта розташування: Донецька область
Дробишеве
Дробишеве
Мапа

Дро́бишеве — селище Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області України.[2] Розташоване за 118 км від Донецька.

Історія[ред. | ред. код]

Слобода Дробишеве заснована 1687 року на березі річки Нетриус.

Після скасування кріпацтва 1861 року найвищий наділ на душу становив близько 4 десятин.

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2873 особи, налічувалось 497 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3995 осіб (1937 чоловічої статі та 2058 — жіночої), з яких 3991 — православної віри[4].

1918 року в селі був утворений ревком, який очолив Мошенський Іван Арсентійович (1888—7.04.1967).

У 1920 р. було створено сільську раду, головою якої обрано Некрилова Василя Несторовича, а секретарем Бережного Петра Андрійовича.

У 27 березня 1923 в селі Дробишеве створили комсомольський осередок, першими комсомольцями стали С. Кікалов, І. Кандибко, І. Слєпцов та ін. У 1923—26 рр. він налічував вже 100 осіб.

У 1924 р. в с. Дробишеве був один комуніст — голова сільради Суботін Микола Васильович, а вже наступного року створений партосередок, секретарем якого став Бієнко Максим Іванович.

У 1929—30 рр. в с. Дробишеве було створено 6 Товариств спільного обробітку землі, які об'єднували 36 дворів та 100 осіб:

  • «Новий хлібороб» (організатор П. Кікалов)
  • «Червона Нива» (Слєпцов Л. П.)
  • «Червоноводянський» (Кохан І. Д.)
  • «Червоні луки» (Каракуц В. Є.)
  • «Серп і молот» (Слєпцов Ф. С.)
  • «Червоний колос» (Жуга І. Ф.)

Процес колективізації у Дробишевому у 1928—1932 рр. (за кількістю селянських дворів станом на 1 липня відповідного року):

  • 1928 — 1,7 %.
  • 1929 — 3,9 %.
  • 1930 — 23,6 %.
  • 1931 — 52,7 %.
  • 1932 — 61,5 %.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 16 травня 2022 ворожі збройні формування окупували селище. У рамках боїв за Лиман 30 вересня 2022 українські збройні сили звільнили населений пункт.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • За два кілометри на південний захід від околиці селища Дробишеве є ландшафтний заказник місцевого значення Підпісочне.
  • На околицях Дробишевого виявлено залишки трьох поселень: два — епохи неоліту і одне — епохи бронзи.

Інше[ред. | ред. код]

В селищі розташовується Свято-Миколаївська церква Української православної церкви[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) [Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.]
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-248. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. [(рос.)Николаевский храм. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 11 квітня 2017. (рос.)Николаевский храм]

Посилання[ред. | ред. код]