Друкарство в Узбекистані
Друкарство в Узбекистані веде історію зі середини XIX сторіччя.
Після приєднання Туркестанського краю до Російської імперії в середині 19 ст. у Ташкент завезено невелику типографію, яка почала працювати 1868 року при військово-окружному штабі[1] й обслуговувала потреби російської адміністрації. наступного року в Ташкенті відкрилася друга друкарня, призначена для видання офіційної газети «Туркестанські відомості» — першого періодичного видання у Східній Азії. Газета «Туркестанские ведомости» проіснувала від 1870 до 1917 року[2]. Крім рос. шрифту, типографія використовувала арабський шрифт, яким друкували додатки до «Туркестанських відомостей» узбецькою («Түркістан Уәлаятының Газеті») та казахською мовами.
1871 року типографія видала першу друковану книгу в Східній Азії — «Збірник матеріалів про російський Туркестан і країни Середньої Азії» (Сборник материалов о русском Туркестане и странах Средней Азии). Того ж року надруковано першу книгу узбецькою мовою — «Календар на 1872 рік» авторства перекладача, співробітника газети «Туркестанські відомості» Шахмардана Ібрагімова. Першу в Сер. Азії літографію засновано 1874 року в м. Хіва. Збереглася книга «Хамсі» Алішера Навої узбецькою мовою, датована 1880 роком. У Ташкенті літографію відкрив російський купець С. І. Лахтін. За 1913 рік в Туркестані вийшло всього 56 назв книг накладом 118 тис. примірників, з них узбецькою — 37 назв накладом 86 тис. примірників.
Радянська влада поставила видавничу справу на новий рівень, бо це було складовою частиною лікнепу та пропаганди. У березні 1920 Туркестанський ЦВК прийнв постанову про утворення Туркестанського державного видавництва в Ташкенті — першого універсального книжкового видавництва в Середній Азії. 1923 року Держвидав Туркестанської АРСР було перейменовано в Середньоазіатське державне видавництво. З 1921 по 1924 рік у Туркестанській АРСР вийшло 1184 назв книг тиражем 3 млн прим.
Під час німецько-радянської війни книгодрукування різко скоротилось, всі видавництва Узбекистану об'єднали в одне — Держвидав Узбецької РСР (Госиздат Узбекской ССР). Після війни спеціалізовані видавництва відновлено.
1950 року в Узбецькій РСР видано 908 книг і брошур накладом 15,8 млн примірників, 1970—2030 книг і брошур накладом 31,4 млн примірників. Серед наймасштабніших проектів: 15-томне видання творів Алішера Навої і 49-томне видання праць Володимира Леніна узбецькою мовою.
Станом на 1980 рік в Узбекистані діяли книжкові видавництва «Узбекистан», «Фан», «Укітувчі», Видавництво літератури і мистецтва ім. Гафура Гуляма, «Йом Гвардія», «Медицина», «Каракалпакстан», газетно-журнальне видавництво ЦК КП Узбецької РСР. На правах вид-ва працювала редакція Узбецької радянської енциклопедії (створена 1970 року), що випустила першу національну енциклопедію (томи 1-14 упродовж 1971—1980).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Аракелов С. Р. Книжная культура Узбекистана как актуальное научное исследование: историографический аспект [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Молодой ученый. — 2016. — № 29. — С. 625—626.
- ↑ Шадманова С. Архивные документы — важный источник изучения истории периодической печати Туркестана (По материалам Центрального государственного архива Республики Узбекистан) [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник архивиста. — 2009. — № 3 (107). — С. 23-37
Джерела[ред. | ред. код]
- Книговедение: энциклопедический словарь/ Ред. коллегия: Н. М. Сикорский (гл. ред.) и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — С. 541-544.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |