Діди воювали (мем)
Діди воювали (рос. Деды воевали) — російський псевдопатріотичний інтернет-мем,[3] культ «шанування» ветеранів нацистсько-радянської війни та ідеологічне кліше[4], інформаційний продукт маніпулятивного впливу російської пропагандистської машини[5]. «Діди воювали» — це ще один елемент символічного ряду в ідеалізації «Культу Великої перемоги». Це так звана «духовна скрепа» на позначення концептуалізації «традиційної цінності» в формі запропонованої асоціації для зв'язку з «спільною історичною пам'яттю та спільних поглядів на суспільний розвиток». «Діди воювали» це елемент ідеалізації в «Культі Великої перемоги» що визначається не лише як складова ідеологічної агресії Росії проти сусідніх держав[6] чи «побєдобєсія»[7] і як виправдання сталінізму,[8] а й відмовою від справжнього обличчя цієї війни — яка є не лише героїчною, а й дійсно кошмарною, де люди були «сміттям», чиє життя не рахували[9].
Ідеологема «діди воювали» — невід'ємний елемент символічного ряду ідеологем-символів: «Культ Великої Перемоги», «георгіївська стрічка», «великий полководець Сталін», «Севастополь — місто російської слави», «Крим — наш!», «Руській мір», «Новоросія», «народне ополчення ДНР» (котре «рятує від карателів-фашистів») тощо[10].
«Діди воювали» — маніпулятивний прийом котрий активно застосовувала російська пропаганда, спершу маркуючи пам'ять про трагічні події Другої світової війни георгіївськими стрічками, а потім одягаючи їх на противників опозиції та Євромайдану, а згодом і цілісності України. Георгієвські стрічки стали маркерами як інформаційної, так і «гарячої» війни, утворивши «колорадів» з однієї сторони та «укропів» з іншої (українська сторона вчасно і влучно наділила це прізвисько патріотичною конотацією), так зване «ополчення», яке намагаються видати за самоназву місцевих колаборантів[11].
Ідеологема «діди воювали» в путінському міфі «Новоросія» поєднується із різнорідними елементами цього міфу, зокрема з «культом Великої Вітчизняної війни»: «Саме перемогу СРСР у війні сприймають за головний доказ правоти справи донбаського сепаратизму. Адже в рамках місцевої ідеології («особливого шляху Донбасу»), він протистоїть «фашистам», захищаючи цінності, за які «діди воювали»[10].
Не зважаючи на культ «дідів, що воювали» лише 40% молодих росіян знають дату початку німецько-радянської війни[12].
В Росії активно йде процес реабілітації Сталіна і перекручування історії Другої світової війни[5]. На думку Путіна, «росіяни перемогли б у війні і без українців»,[13] а Сталін (за опитуваннями Левада-центру, м. Москва) у червні 2017 року очолив рейтинг видатних людей Росії. Він тепер не «кривавий тиран», а «надуспішний менеджер»[5]. Перекрутивши історію Другої світової війни, про що В.Путін заявив у прямому ефірі телеканалу «Россия-1» у грудні 2010: «війна виграна… за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт»,[14] ця історія отримала розвиток вже під час війни на Сході України, коли свої сакралізовані штампи Росія перетворила на символи розпалювання ворожнечі між жителями Донбасу та решти України: «Правий сектор» і бандерівці проти «деды воевали»[11].
«Все що зараз відбувається в Росії свідчить про те, що в Росії не пам’ятають історію! Не пам’ятають про те, що відбулося 60–70 років тому! В Росії не визнали геноцидів інших народів і свого народу. Не визнали своїх злочинів проти народів! І знову — про хорошого Сталіна!».[5] | ||
— зауважує Лебединський Олексій Ігорович — російський музикант, і фотохудожник, що змушений був покинути Росію |
Олена Стяжкіна зазначає:
«ми зіграли з Кремлем в його гру — вони запропонували нам гасло «Деды воевали!», і ми радісно підхопили його з криками: «И наши деды воевали!». І тепер ми б'ємося до повного розподілу країни, з'ясовуючи, чиї діди і з ким, замість того, щоб разом з Європою сказати: «Ніколи більше!»[11] |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Князь Володимир (якому збудували пам'ятник у Москві) теж став їхнім «русским князем», оскільки він хрестився в Херсонесі. Корсунь — назва Херсонесу Таврійського у давньоруських джерелах (знаходився у межах сучасного Севастополя). Це вважається ще одним «серйозним» поясненням того, що Крим — це «ісконно русская земля».
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Интервью Дмитрия Медведева газете «Известия» [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.] 7 мая 2010 года kremlin.ru
- ↑ Бесстрашный Трошкин - Защищать Россию [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.] 28 ФЕВР, 2014
- ↑ Вата с укропом: язык политических мемов [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Діди воювали. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
- ↑ а б в г Особливості формування психологічної культури працівників освіти в інформаційному суспільстві: монографія / Н. В. Пророк, Л. О. Кондратенко, Л. М. Манилова та ін. ; за ред. Н. В. Пророк. – Київ : Видавничий Дім «Слово», 2017. – 200 с. ISBN 978-966-194-288-1
- ↑ Эстонский фронт. Как маленькая страна противостоит информационной агрессии России [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Діди воювали: у Росії на банері соцреклами зобразили гітлерівський бомбардувальник [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Незвичайний сталінізм. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ ВІД ІМЕНІ ДЕРЖАВИ ТА В ЇЇ ІНТЕРЕСАХ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ МАЄ ВИКОНУВАТИ ЗАВДАННЯ, ЯКІ ВІДПОВІДАЮТЬ ІДЕОЛОГІЧНИМ ВИКЛИКАМ ЧАСУ [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] / Інститут Національної пам'яті України
- ↑ а б Ярослав Потапенко (Переяслав-Хмельницький) КОНЦЕПТ «ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ» ЯК АНТИУКРАЇНСЬКА ІДЕОЛОГЕМА КРЕМЛІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ: СПРОБА КОМПЛЕКСНОГО МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО АНАЛІЗУ [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] / Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип. 36. – Переяслав-Хмельницький, 2015. – 202 с. (стор.: 115)
- ↑ а б в Україна у світовому історичному просторі [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., м. Маріуполь, 8 квітня 2016 р. / під заг. ред. К. В. Балабанова. – Маріуполь: МДУ, 2016. – 228 с.
- ↑ Молодые россияне забыли дату начала Великой Отечественной войны (рос.)
- ↑ Без 9 травня. Чому День Перемоги стає чужим в Україні [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] espreso.tv
- ↑ РИА Новости. Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 18 серпня 2018.