Дідова Гора
село Дідова Гора | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Хмельницька область | ||||
Район | Шепетівський район | ||||
Громада | Крупецька сільська громада | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 80 | ||||
Площа | 0,49 км² | ||||
Густота населення | 163,27 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 30061 | ||||
Телефонний код | +380 3842 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°24′27″ пн. ш. 26°42′23″ сх. д. / 50.40750° пн. ш. 26.70639° сх. д.Координати: 50°24′27″ пн. ш. 26°42′23″ сх. д. / 50.40750° пн. ш. 26.70639° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
248 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Ді́дова Гора́, Дідогора (чеськ. Dědahora) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 80 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на заході Славутського району, на відстані 12 км від автошляху Н25 та 25 км від міста Славута.
Сусідні населені пункти:
Історія[ред. | ред. код]
У 1906 році село Сіянецької волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 10. Дворів 26, мешканців 113[1].
Село виникло в середині 19 століття, коли ці землі викупили чеські переселенці. За переписом 1925 року у селі проживало 280 осіб, 272 з яких були чехами. Серед них були, як православні, так і католики.
10 березня 1925 року у селі створена Чеська сільська рада, до якої увійшли також німецько-чеське село Мощанівка, а також теж населене чехами село Нижні Головлі.
У Дідовій Горі чехи створили фахове кооперативне товариство «Господар» по вирощуванню хмелю, яке стало одним із центрів пивоваріння в Радянській Україні.
Чехи були виселені з села наприкінці 40-х років.
У селі досі існують на кладовищі чеські поховання, таке ж старе чеське кладовище у селі Нижні Головлі.
У лютому 1950 року в результаті бою в районі Дідової Гори між оперативною групою КДБ та бійцями УПА загинув один з провідників ОУН — Рябунець Сидір Іванович-«Грач», що в 1947-48 роках очолював районний провід ОУН в Васильківському районі Київської області[2].
У 1994—1996 роках землі Дідової Гори увійшли до підсобного господарства ХАЕС. У 2000 році селяни вирішили повернути право власності на землю, і в 2003 році Господарський суд Хмельницької області задовольнив їх позов.
У 1997 році від Дідової Гори провели дорогу з твердим покриттям до Лисичого. Сьогодні майже всі селянські села обробляються фірмами «Інсеко» та «Грін ленд — Славута».
Станом на 1 січня 2011 року у Дідовій Горі проживали 54 жителі у 34 дворогосподарствах, із них пенсіонерів — 45, дітей шкільного віку — 2, дошкільного — 1, працездатних — 6.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 102 особи, з яких 45 чоловіків та 57 жінок[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 80 осіб[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].
За переписом населенням України в 2011 році в селі мешкало 54 людини
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 7 жовтня 2015 р. рішенням № 2 LV сесії сільської ради VI скликання.
Герб[ред. | ред. код]
На лазуровому щиті з золотим вкороченим вістрям золота корона. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ДІДОВА ГОРА». Золотий трикутник — символ назви села («гора»). Корона — символ того, що Дідова Гора була чеським поселенням[6].
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне синє полотнище, від нижніх кутів до третини відходить жовтий трикутник, над яким жовта корона[7].
Галерея[ред. | ред. код]
-
В'їзд в село зі сторони села Мощаниця -
Став на північній околиці села -
Дорога до села зі сторони с. Новий Кривин -
Сільська хата -
Хрест на перехресті доріг (центр села) -
Колгоспний сад -
Сільська вулиця -
Дорога до села (західна сторора)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 7 лютого 2020.
- ↑ Національно-визвольна боротьба на Славутчині (1941-1950-ті). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Опис герба на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
- ↑ Опис прапора на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- НА МЕЖІ ВИЖИВАННЯ ДІДОВА ГОРА І ПОТЕРЕБА
- Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20 — 30-ті роки ХХ ст. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Валентин Бендюг «Зникле село Мощанівка і буре вугілля біля Нетішина» [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дідова Гора |
- Погода в селі Дідова Гора [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- wikimapia Дідова Гора [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]