Дідрик смугастощокий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дідрик смугастощокий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Дідрик (Chrysococcyx)
Вид: Дідрик смугастощокий
Chrysococcyx lucidus
(Gmelin, 1788)[2][3]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Cuculus lucidus
Chalcites lucidus
Chalchites lucidus
Lamprococcyx lucidus
Посилання
Вікісховище: Chrysococcyx lucidus
Віківиди: Chrysococcyx lucidus
ITIS: 554703
NCBI: 103952
Fossilworks: 371351

Ді́дрик смугастощокий[4] (Chrysococcyx lucidus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Австралазії і Океанії[5].

Смугастощокий дідрик (Мельбурн, Австралія)
Смугастощокий дідрик (Тасманія)
Смугастощокий дідрик (Тасманія)
Смугастощокий дідрик

Довжина птаха становить 13-18 см, розмах крил 25-32 см, вага 25 г. У самців верхня частина тіла зеленувато-коричнева, блискуча, нижня частина тіла біла, поцяткована темними смгами. Обличчя і щоки білуваті, поцятковане нечіткими темними плямками і смужками. У самиць верхня частина тіла менш блискуча і більш коричнева. Представники різних підвидів вирізняються різним ступенем блиску верхньої частини тіла, довжиною дзьоба і розмірами тіла. У самиць підвиду C. l. harterti оперення має яскравий фіолетовий відблиск. Райдужки червонувато-карі, однак їх колр може варіюватися від світло-коричневого до жовтого. у молодих птахів очі карі або сірі. Навколо очей зеленуваті або сірі кільця, у молодих птахів вони більш широкі.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[6]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Смугастощокі дідрики мешкають в Австралії, Новій Зеландії і Новій Каледонії, на Соломонових Островах, Вануату. Популяції, що гніздяться на південному сході Австралії, на Тасманії та у Новій Зеландії взимку мігрують на північ, досягаючи Нової Гвінеї, Молуккських і Малих Зондських островів та островів Меланезії[9]. Рудоголові дідрики живуть в різноманітних природних середовищах — в евкаліптових і соснових лісах, в рідколіссях і саванах, на луках, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1920 м над рівнем моря.

Смугастощокі дідрики живляться комахами і гусінню, яких шукають на верхівках дерев і в чагарниках, іноді на землі. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема шиподзьобам, ріроріро і кущовикам[10][11][12]. На Новій Зеландії смугастощокі дідрики паразитують майже виключно на сірих ріроріро, на островах Чатем — на чатамських ріроріро. а на Новій Календонії — на віялохвостих ріроріро[13][14]. Зозулі чекають, поки птах-хазяїн покине своє гніздо, після чого дуже швидко відкладають своє яйце і покидають гніздо, тримаючи в дзьобі яце птаха-хазяїна, яке потім поїдають. Весь процес займає не більше 20 секунд. Пташенята смугастощокого дідрика вилуплюються через 19-22 дні після відкладання яйця, раніше, ніж інші птахи в гнізді. На 3 день вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят. Пташенята покидають гніздо через 19-22 дні після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще деякий час.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Chrysococcyx lucidus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
  2. Latham, John (1782). A General Synopsis of Birds. Т. 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 528, No. 24 Plate 23.
  3. Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 421.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Falla, Robert Alexander; Sibson, Richard Broadley; Turbott, Evan Graham (1972). The New Guide to the Birds of New Zealand. Collins. с. 181—82. ISBN 0-00-212022-4.
  6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
  7. Latham, John (1801). Supplement II to the General Synopsis of Birds. London: Leigh & Sotheby. с. 138—139.
  8. Latham, John (1801). Supplementum Indicis Ornithologici sive Systematis Ornithologie Studio et Opera. London: Leigh & Sotheby. с. xxxi.
  9. Sibley, Charles Gald; Monroe, Burt Leavelle (1990). Distribution and Taxonomy of Birds of the World. Yale University Press. с. 100. ISBN 0300049692.
  10. Thorogood, Rose; Kilner, Rebecca M.; Rasmussen, Justin (2017). Grey Gerygone hosts are not egg rejecters, but Shining Bronze-Cuckoos lay cryptic eggs. The Auk. 134 (2): 340—49. doi:10.1642/AUK-16-128.1.
  11. Rogers, Danny I; Rogers, Ken G.; Sandbrink, Joan (2006). Shining Bronze-Cuckoo associating with and imitating alarm call of Chestnut-rumped Heathwren. Australian Field Ornithology. 23 (1): 42—45. ISSN 1448-0107.
  12. Smith, W.W. (1931). Feeding habits of the Shining Bronze Cuckoo (PDF). Emu. 30 (3): 217—18. doi:10.1071/mu930217.
  13. Davies, Nick (2010). Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. A&C Black. с. 94. ISBN 978-1408135860.
  14. Attisano, Alfredo; Thiel, Felix; Sato, Nozomu; Okahisa, Yuji; Bolopo, Diana; Tanaka, Keita D.; Kuehn, Ralph; Gula, Roman; Ueda, Keisuke; Theuerkauf, Jörn (28 серпня 2018). Breeding biology of the Fan-tailed Gerygone Gerygone flavolateralis in relation to parasitism by the Shining Bronze-cuckoo Chalcites lucidus. Journal of Ornithology. 160 (1): 91—103. doi:10.1007/s10336-018-1592-6.

Джерела

[ред. | ред. код]