Елеонора-Жустін Руфлін
| Елеонора-Жустін Руфлін | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1831 Париж |
| Померла |
13 жовтня 1905 Париж |
| Діяльність | письменниця |
| У шлюбі з | П'єр Наполеон Бонапарт |
| Діти | Жанна Бонапарт і Роланд Бонапартd |
Принцеса Елеонора-Жустін Бонапарт (до шлюбу Руфлін; (1831, Париж — 13 жовтня 1905, Париж)) — дружина принца П'єра-Наполеона Бонапарта. Під псевдонімом Ніна Бонапарт опублікувала мемуари «Історія мого життя». Через селянське походження її морганатичний шлюб з принцом П'єром-Наполеоном, хоча визнаний католицькою церквою, не був прийнятий Наполеоном III та родиною Бонапартів, тому не отримав цивільної легітимності до падіння Другої Французької імперії.
Раннє життя та походження[ред. | ред. код]
Елеонора-Жустін Руфлін народилася 1 липня 1832 року в Парижі у Франції, в селянській родині Жюльєна Руфліна та Жустін Букар. У неї була сестра Еліза.
Шлюб[ред. | ред. код]
У 1852 році Руфлін одружилася з принцом П'єром-Наполеоном Бонапартом під час католицької церемонії в Кальві, Верхня Корсика.[1] Її чоловік був сином Люсьєна Бонапарта, Першого принца Каніно і Мусіньяно та Александріни де Блешам, а також племінником імператора Наполеона I Французького. Дім Бонапарта не схвалив шлюб через соціальне походження Руфлінів та не дозволив укладенню громадського шлюбу до падіння Другої Французької імперії.
У неї було п'ятеро дітей, тільки двоє з них вижили:
- Принц Ролан Бонапарт (1858—1924) — одружився з Марі-Фелікс Блан
- Принцеса Жанна Бонапарт (1861—1910) — одружена з Крістіаном, маркізом де Вільнев-Ескаплон
Руфлін була бабусею принцеси Марі Бонапарт і допомагала виховувати її після того, як її мати Марі-Фелікс Блан померла в 1882 році.
Пізніше життя[ред. | ред. код]
Руфлін та її чоловік переїхали з Корсики до Парижа. Після того, як її чоловік убив Віктора Нуара на дуелі, сім'я знайшла притулок в абатстві Нотр-Дам д'Орваль у Бельгії.[2] Після того, як у її чоловіка була низка романів, Руфлін переїхала до Великої Британії і відкрила модний бутик у Лондоні. Її бізнес був невдалим, і вона повернулася до Парижа з дітьми. Повернувшись у Францію, Елеонора-Жустін організувала шлюби свого сина з Марі-Фелікс Блан, спадкоємицею, та свої доньки з дворянином Крістіаном де Вільневом-Есклапоном.
Елеонора-Жустін Руфлін опублікувала мемуари «Історія мого життя» під псевдонімом Ніна Бонапарт. Вона цікавилася політикою і була критикинею Альфреда Дрейфуса.
Родовід[ред. | ред. код]
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть[ред. | ред. код]
Влітку 1905 року Руфлін захворіла на стенокардію. Вона померла 13 жовтня 1905 року в особняку свого онука в Парижі і була похована на цвинтарі Гонар.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Annuaire de la noblesse de France et des maisons souveraines de l'Europe. Bureau de la publication. 4 червня 1897. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Prince Bonaparte's Herbarium. napoleon.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Press kit (PDF). www.shangri-la.com. Архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2019.
|
