Енцефаліт Джеймстаунського каньйону
| Енцефаліт Джеймстаунського каньйону | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби і неврологія |
| Симптоми | біль у горлі, нежить, кашель, гарячка, головний біль, нудота, блювання і менінгеальні симптоми |
| Причини | Jamestown Canyon orthobunyavirusd |
| Метод діагностики | неврологічне обстеження, люмбальна пункція, вірусна культура, ІФА, реакція імунофлюоресценції, РЗК і РГА |
| Ведення | симптоматична терапія і діуретик |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A83.8 |
Енцефаліт Джеймстаунського каньйону (англ. Jamestown Canyon encephalitis) — інфекційне захворювання, спричинене вірусом Джеймстаунського каньйону, ортобуньявірусом каліфорнійської серогрупи. Зазвичай він поширюється влітку різними видами комарів родів Culiseta, Aedes та Anopheles у Сполучених Штатах і Канаді.
Багато випадків цієї хвороби перебігають безсимптомно, проте співвідношення маніфестних (симптомних) і безсимптомних форм невідоме. У пацієнтів із симптомами початкові прояви неспецифічні, включаючи гарячку, втому та головний біль. Деякі пацієнти також скаржаться на респіраторні симптоми, такі як кашель, нежить та біль у горлі. У деяких пацієнтів може розвинутися серозний менінгіт або енцефаліт із судомами і зміненим психічним статусом. У близько половини відомих випадків цієї хвороби хворі були госпіталізовані, але летальні випадки були рідкісними.
Етіологія[ред. | ред. код]
| Енцефаліт Джеймстаунського каньйону | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Класифікація вірусів | ||||||||||
| ||||||||||
Вірус належить згідно з класифікацією за Балтимором до V групи «Негативно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси», входить до роду Orthobunyavirus. Вперше був виділений у 1961 році від комарів роду Culiseta в Джеймстауні, штат Колорадо.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Передача хвороби відбувається трансмісивно через укус комарів. Не повідомлялося про випадки зараження внаслідок переливання крові, тобто немає гемоконтактної передачі. Історично більшість випадків енцефаліту відбулися на півночі материкової частини Сполучених Штатів. Захворювання, швидше за все, має ширше поширення, але про це не повідомляється, оскільки тестування не проводиться та й не є простим.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Інкубаційний період становить 2-14 днів. Хвороба починається гостро, з'являється, як правило, не критична для хворого гарячка.
Діагностика[ред. | ред. код]
У підозрілих випадках проводиться імунофлюоресцентне дослідження слизу з носа, глотки, спинномозкової рідини та імуноферментний аналіз. Діагноз надалі нерідко підтверджують за допомогою тесту нейтралізації зменшення бляшок. Однак невідомо, як довго антитіла можна виявити в сироватці після інфікування вірусом Джеймстаунського каньйону; тому позитивний тест на антитіла може відображати минулу інфекцію.
Лікування[ред. | ред. код]
Етіотропного лікування немає. Проводиться ситуативна патогенетична терапія.
Профілактика[ред. | ред. код]
Вакцини проти вірусу Джеймстаунського каньйону для людей не доступні. За відсутності вакцини профілактика зараження ґрунтується на заходах особистого захисту від комарів — використання репелентів, носіння сорочок і штанів із довгими рукавами, обробку одягу та спорядження 0,5 % перметрином та вжиття ефективних заходів для боротьби з комахами в приміщенні й на вулиці.
Джерела[ред. | ред. код]
- CDC Jamestown Canyon virus. Information for Healthcare Providers [1] [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pastula DM, Hoang Johnson DK, White JL, Dupuis AP 2nd, Fischer M, Staples JE (5 August 2015). «Jamestown Canyon Virus Disease in the United States—2000–2013». Am J Trop Med Hyg. 93 (2): 384–9. doi:10.4269/ajtmh.15-0196. PMC 4530766. PMID 26033022 [2] (англ.)