Епіт (цар Мессенії)
| Епіт дав.-гр. Αἴπυτος | |
|---|---|
 | |
| Цар Мессенії | |
| Правління | 1070—1017 роки до н. е. |
| Попередник | Поліфонт |
| Наступник | Главк |
| Біографічні дані | |
| Релігія | давньогрецька релігія |
| Діти | Главк |
| Династія | Епітиди |
| Батько | Кресфонт |
| Мати | Меропа[d] |
Епіт (дав.-гр. Αἴπυτος; помер у 1017 році до н. е.) — напівлегендарний цар Мессенії з роду Гераклідів, правління якого датують 1070—1017 роками до н. е. Родоначальник династії Епітидів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Епіт належав до роду Гераклідів і був нащадком Геракла у п'ятому поколінні. Його батько Кресфонт спільно з братом Теменом і племінниками Еврісфеном і Проклом завоювали Пелопоннес, причому при розподілі нових земель Кресфонту за жеребом дісталася Мессенія. Матір'ю Епіта була Меропа[1], дочка царя Аркадії Кіпсела; батько останнього теж мав ім'я Епіт[2].
Батько Епіта під час свого правління Мессенією зіткнувся з невдоволенням знаті та був убитий змовниками разом зі старшими синами. Престол Мессенії захопив Поліфонт, який, згідно з однією з версій, насильно одружився з Меропою. Епіт залишився в живих. Згідно Павсанію і Псевдо-Аполлодору, він виховувався тоді у свого діда в Аркадії[3][4], а Микола Дамаський пише, що Епіт з'явився на світ вже після смерті Кресфонта: вагітна Меропа приїхала в гості до батька і в місті Трапезунт народила сина[5].
Досягнувши дорослих років, Епіт помстився вбивцям батька і став царем Мессенії. Павсаній пише, що це сталося в результаті війни, в якій царевича підтримали аркадяни на чолі з його дядьком по матері Голеасом і дорійці — двоюрідні брати Епіта Істмій із Аргоса і Прокл з Еврісфеном зі Спарти[6]. Гай Юлій Гігін, який називає Епіта Телефонтом, виклав зовсім іншу версію. Згідно з цим автором, син Меропи виховувався після загибелі батька в будинку «якогось етолійця». Ставши дорослим, царевич дізнався, що Поліфонт оголосив щедру нагороду за його голову; тоді Телефонт під чужим ім'ям приїхав до столиці Мессенії та зажадав нагороду, сказавши, що вбив сина Кресфонта. Меропа вже збиралася зарубати його, сплячого, сокирою, щоб помститися за сина, але в останній момент старий слуга все їй пояснив. Тоді Меропа і Телефонт спільно вбили Поліфонта[7][5]. Надалі, за словами античних авторів, Епіт правив дуже мудро, залучаючи на свій бік народ подарунками, а аристократів — «ввічливістю»[3]. В результаті мессенці в знак подяки та поваги стали називати його нащадків не Гераклідами, а Епітидами[2].
Епіт став персонажем трагедії Евріпіда «Кресфонт», текст якої повністю втрачено. У цій п'єсі розповідається про помсту Поліфонту; при цьому сина Меропи там звуть не Епітом, а Кресфонтом[5].
Дослідники відносять Епітидів, включаючи їх родоначальника, до числа повністю або частково легендарних правителів. Загибель Кресфонта датується 1084 роком до н. е., помста Епіта за батька і його воцаріння в Мессенії — 1070 роком до н. е., а смерть Епіта — 1017 роком до н. е.[8]
Нащадки[ред. | ред. код]
Сином і наступником Епіта був Главк. Епітиди правили Мессенією протягом ще кількох поколінь[9]. Античні автори повідомляють, що під час першої війни зі Спартою у VIII столітті до н. е. мессенцям була передбачена перемога в разі, якщо вони принесуть в жертву богам «діву чисту Епіта крові»[10]. За даними деяких джерел, таке жертвопринесення було визнано неможливим, оскільки Епіт свого часу привів на батьківщину чужоземну армію, а значить, кров його нащадків чистою не була. В результаті Мессенія була завойована спартанцями[5].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Аполлодор. Міфологічна бібліотека.
- Гай Юлій Гігін. Міфи.
- Павсаній. Опис Еллади.
Література[ред. | ред. код]
- Мифы народов мира : [рос.]. — Москва : Советская энциклопедия, 1988. — Т. 2. — 671 с.
- Сычёв Н. Книга династий : [рос.]. — Москва : АСТ, 2008. — 959 с.
- Wentzel G. Aipytos 4 : [нім.] // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 1045—1046.
|
