Етикетка європейської спадщини
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (квітень 2021) |
Етикетка вропейської спадщини — це визнання, яке Європейською Унією присуджується будівлям, документам, музеям, архівам, пам'ятникам чи подіям, які розглядаються як віхи у створенні сучасної Європи. Програмою керує Європейська комісія.
Історія[ред. | ред. код]
Міжурядова ініціатива[ред. | ред. код]
Знак європейської спадщини розпочався як міжурядова ініціатива між 17 окремими державами-членами ЄС під час зустрічі в Гранаді, Іспанія, 28 квітня 2006 р. [1] Мотивацією для створення ініціативи були референдуми 2005 року у Франції та Нідерландах, в результаті яких дві країни не ратифікували конституцію Європи. Головною метою ініціативи було визначити та визначити місця, які зіграли ключову роль у побудові об’єднаної Європи, та побачити ці місця через європейську, а не національну точку зору. [2]
Міжурядова ініціатива пов’язала як держави-члени ЄС, так і країни, що не є членами, такі як Швейцарія. [2] Агенції зі спадщини країн-учасниць присвоїли Знак сайтам з транскордонним або загальноєвропейським характером. [2] Країни обирали власні культурні цінності, будь то фізичні об’єкти чи більш абстрактні традиції, що означає, що критерії Етикетки різнились залежно від країни. До 2010 року міжурядовим знаком було присвоєно 64 сайти в 18 різних країнах-учасницях. [2]
Трансформація в ініціативу ЄС[ред. | ред. код]
20 листопада 2008 року Рада прийняла висновки, спрямовані на трансформацію міжурядової ініціативи в дію Союзу, запросивши Комісію подати їй пропозицію щодо створення Союзом Знака європейської спадщини та визначити практичні процедури реалізації проект. [2] Були проведені громадські слухання та оцінки впливу, що підтверджує додану вартість участі ЄС. У 2010 році Європейська Комісія оголосила про плани загальноєвропейської схеми, відомої як Етикетка європейської спадщини [2] і вона була офіційно створена 16 листопада 2011 року [2]
Знак європейської спадщини з 2013 року[ред. | ред. код]
Згідно з новою маркою, перші чотири сайти були визначені в 2013 році, ще шістнадцять позначень були визначені в 2014 році.
Сайти, що претендують на отримання етикетки, повинні мати символічну європейську цінність і мали зіграти значну роль в історії та культурі Європи та / або будівництві Союзу. Тому вони повинні продемонструвати одне або кілька з наступного:
- їх транскордонний або загальноєвропейський характер: як їхній минулий і теперішній вплив та потяг виходять за межі національних кордонів держави-члена;
- їх місце та роль у європейській історії та європейській інтеграції та їх зв’язки з ключовими європейськими подіями, особистостями чи рухами;
- їх місце та роль у розвитку та просуванні спільних цінностей, що лежать в основі європейської інтеграції. [2]
На етапі попереднього відбору країни ЄС можуть обирати до двох ділянок раз на два роки, після чого на етапі відбору група з 13 незалежних експертів відбирає та контролює місця. Комісія вивчає заявки та рекомендує Європейській комісії, які сайти повинні отримувати ярлик на основі встановленого набору критеріїв. Сайти-кандидати також повинні подати план роботи. [2]
Країни-учасниці[ред. | ред. код]
У програмі беруть участь наступні країни:[2]
- Австрія
- Бельгія
- Болгарія
- Хорватія
- Кіпр *
- Чехія
- Данія
- Естонія
- Франція
- Німеччина
- Греція
- Угорщина
- Італія
- Латвія
- Литва
- Люксембург
- Мальта
- Нідерланди
- Польща
- Португалія
- Румунія
- Словаччина
- Словенія
- Іспанія
Вибрані сайти[ред. | ред. код]
Наразі сайтами,[2] які містять марку, є:
Австрія[ред. | ред. код]
- Археологічний парк Карнунтум
- Імператорський палац Відень, Відень
- Werkbund Estates в Європі - Werkbundsiedlung Відень
Бельгія[ред. | ред. код]
- Мунданеум, Монс
- Буа дю Казьє, Шарлеруа
- Колонії доброзичливості
Хорватія[ред. | ред. код]
- Неандерталець Крапіна, Крапіна
Чехія[ред. | ред. код]
- Замок Оломоуц Премислід та Архієпархіальний музей, Оломоуц
- Замок Кінжварт - Місце дипломатичних зустрічей
- Werkbund Estates в Європі - Осада Баба ( Прага ), Новий Дум ( Брно )
Естонія[ред. | ред. код]
- Велика зала гільдії, Таллінн
- Історичний ансамбль Тартуського університету, Тарту
Франція[ред. | ред. код]
- Абатство Клюні
- Будинок Роберта Шумана , Косо-Шазель
- Європейський округ Страсбурга
- Колишній концентраційний табір Нацвайлер-Струтгоф
- Меморіал Ле Шамбон-сюр-Ліньйон
Німеччина[ред. | ред. код]
- Замок Хамбах
- Мюнстер та Оснабрюк - Місця Вестфальського миру
- Музична спадщина [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.] Лейпцига
- Werkbund Estates в Європі - маєток Weissenhof ( Штутгарт )
Греція[ред. | ред. код]
- Серце Давніх Атен
Угорщина[ред. | ред. код]
- Академія музики імені Ліста Ференца, Будапешт
- Пан'європейський меморіальний парк для пікніка, Шопрон
- Комплекс синагоги на вулиці Догани
- Жива спадщина Сентендре
Італія[ред. | ред. код]
- Музей Casa Alcide de Gasperi, П'єве Тесіно
- Форт Кадін[1] [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] Трентіно
- Археологічний ареал Остія Антіка
Латвія[ред. | ред. код]
Литва[ред. | ред. код]
- Каунас 1919-1940 років
Люксембург[ред. | ред. код]
- Село Шенген, місце народження Шенгенської угоди
Нідерланди[ред. | ред. код]
- Табір Вестерборк
- Палац миру, Гаага
- Маастрихтський договір
- Колонії доброзичливості
Польща[ред. | ред. код]
- Гданська корабельня
- Конституція 3 травня, 1791, Варшава
- Пам'ятки Любліна, пов'язані з Люблінською унією
- World War I Eastern Front Cemetery No. 123 Лужна-Пустки
- Сайт пам'яті в Ламбіновіце
- Werkbund Estates в Європі - WUWA (Вроцлав)
Португалія[ред. | ред. код]
- Хартія закону про скасування смертної кари (1867), Лісабон
- Загальна бібліотека Університету Коїмбри
- Сагреш Пойнт
- Підводна культурна спадщина Азорських островів
Румунія[ред. | ред. код]
- Меморіал Сігета
Словенія[ред. | ред. код]
- Партізанська лікарня імені Франї
- Церква Святого Духа, Яворца
- Здравлиця - Послання Європейської весни націй
Іспанія[ред. | ред. код]
- Архів Корони Арагону, Барселона
- Residencia de Estudiantes, Мадрид
Логотип[ред. | ред. код]
Логотип нового Знака європейської спадщини був обраний за результатами конкурсу, проведеного в 2012 році.
Сама етикетка присуджується у вигляді великої таблички з написом національною мовою та англійською мовою та невеликої таблички з лише логотипом. Всі великі таблички містять спільний елемент: "Він входить до списку Європейського Союзу об'єктів європейської спадщини через значну роль, яку він відіграв в історії та культурі Європи".
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Azihari, Ferghane (27 квітня 2013). The New European Heritage Label is Here!. The New Federalist. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м ""
- ↑ Rīga's Three Brothers awarded European Heritage Label. Public Broadcasting of Latvia. 3 квітня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 3 квітня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Детальна інформація про міжурядову ініціативу, вебсайт Міністерства культури Іспанії (іспанська) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Знак європейської спадщини, вебсайт Європейської комісії [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Рішення No 1194/2011 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 листопада 2011 року про заснування Європейським Союзом дії щодо Знак Європейської спадщини [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Відео, що описує знак європейської спадщини [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Карта об’єктів європейської спадщини (багатомовна) [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]