Жан-Луї Водуає

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Луї Водуає
фр. Jean-Louis Vaudoyer
Народився 10 вересня 1883(1883-09-10)[1][2][…]
Ле-Плессі-Робенсон[4]
Помер 20 травня 1963(1963-05-20)[3][5] (79 років)
Париж
Поховання cimetière de Jouy-en-Josasd[6]
Країна  Франція
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, куратор мистецької виставки, мистецтвознавець, поет, лібретист, куратор
Сфера роботи культура Європи, історія європейського мистецтва[d], культура Італіїd і Прованс
Alma mater Lycée Gersond[7], Ліцей Карно[7] і Луврська школаd[7]
Заклад Musée des Arts décoratifsd[7], Карнавале[7], Комеді Франсез[7] і Ревю де Де Монд[8]
Мова творів французька
Magnum opus Italiennes : essais-impressions-souvenirsd, Poésies - L'Amour heureux (J.-L. Vaudoyer)d і Привид Рози (балет)
Членство Французька академія (20 травня 1963), Société de l'histoire de l'art françaisd[9], Société des amis du Louvred[9] і Académie de Vauclused (1957)[9]
Батько Alfred Vaudoyerd
Мати Geneviève Brétond
Родичі Daniel Halévyd, Georges Vaudoyerd, Albert Vaudoyerd, Raymond Kœchlind і Léon Vaudoyerd
Брати, сестри Marianne Halévyd
Діти Daphné Vaudoyerd і Geneviève Vaudoyerd
Автограф
Учасник Перша світова війна[10]
Нагороди

CMNS: Жан-Луї Водуає у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жан-Луї Водуає (фр. Jean-Louis Vaudoyer ; 10 вересня 1883 р. Ле-Плессі-Робінсон, департаменту О-де-Сен — 20 травня 1963, Париж) — французький поет, прозаїк, есеїст, мистецтвознавець та історик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї відомих архітекторів. Закінчив ліцей Карно в Парижі, потім вступив до Школи Лувру.

Під час окупації Парижа німцями з 1941 до 1944 року був генеральним директором паризького театру Комеді Франсез.

1950 року був обраний членом Французької академії.

Творчість[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець і письменник він здобув популярність серед широкого загалу, співпрацюючи з кількома журналами. Він також є автором романів, віршів і лібрето.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • L'Amour masqué (1908),
  • Suzanne et l'Italie (1909),
  • La Bien-aimée (1909),
  • La Maîtresse et l'amie (1912),
  • Poésies (1913),
  • Les Papiers de Cléonthe (1919),
  • L'Album italien (1922),
  • La Reine évanouie (1923),
  • Les Délices de l'Italie (1924),
  • Raymonde Mangematin (1925),
  • Beautés de la Provence (1926),
  • Rayons croisés (1928),
  • Franges (1938),
  • Peintres provençaux (1947),
  • L'Italie retrouvée (1950),
  • La Sicile (1958) и другие.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]