Жовтий міст (Шилуте)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жовтий міст
Жовтий міст
Жовтий міст
55°20′27″ пн. ш. 21°27′32″ сх. д. / 55.34102800002777656° пн. ш. 21.45908300002777835° сх. д. / 55.34102800002777656; 21.45908300002777835Координати: 55°20′27″ пн. ш. 21°27′32″ сх. д. / 55.34102800002777656° пн. ш. 21.45908300002777835° сх. д. / 55.34102800002777656; 21.45908300002777835
Офіційна назва лит. Geltonasis tiltas
Країна  Литва
Розташування Шилуте
Загальна довжина 40 м
Ширина 9 м

Жовтий міст. Карта розташування: Литва
Жовтий міст
Жовтий міст
Жовтий міст (Литва)
Мапа
CMNS: Жовтий міст у Вікісховищі

Жовтий міст (лит. Geltonasis tiltas) — автомобільний міст через річку Шиша в м. Шилуте, Литва. Є частиною дороги КК206, що з'єднує Шилуте і Русне. Міст включений до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, охороняється державою (код 4837)[1].

Розташування[ред. | ред. код]

Міст розташований в створі вулиці Летувінінку (лит. Lietuvininkų g.), поєднуючи її з вулицею Руснес (лит. Rusnės g.). Поруч з мостом знаходиться музей Г'юго Шоя.

Історія[ред. | ред. код]

Дерев'яний міст на цьому місці існував до 1772 року і був перебудований кілька разів, в 1783 і 1805 роках[2]. Існуючий міст був побудований в 1914 році за проектом інженера Фабіанаса[1]. У 1995 році Жовтий міст був внесений до Реєстру культурних цінностей Литви.

Конструкція[ред. | ред. код]

Міст однопрогоновий металевий арочний. Пролітна будова складається з двох параболічних клепаних ферм (двошарнірна арка). Довжина прольоту становить 32,1 м, висота конструкції — 3,5 м. Дещо підвищена проїжджа частина мосту складається з поздовжніх і поперечних клепаних балок. Поверх балок встановлена залізобетонна плита. Основа вимурувана способом бутової кладки на бетонному розчині. Загальна довжина мосту складає 40 м, ширина — 9 м (в тому числі ширина проїжджої частини 5 м і два тротуару по 2 м)[1].

Міст призначений для руху автомобільного транспорту та пішоходів. Проїжджа частина мосту включає в себе 2 смуги для руху автотранспорту. Покриття проїзної частини — кам'яна бруківка, тротуарів — кам'яні плити. Поручневе огородження металеве, з простим малюнком, завершується на підвалинах кам'яними тумбами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Tiltas. Kultūrosvertybių registras (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016.
  2. Aida Sinkevičiūtė. Lietuvos tiltų statybos raida ir architektūros bruožai. — Kaunas, 2012. — С. 52. — 129 с.(лит.)

Посилання[ред. | ред. код]